“Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?..” · с. 4сторінка оригіналу ↗
ЗМІЇНИЙ — ПИТАННЯ ПРЕСТИЖУ? СТАТУС ОСТРОВА ВИЗНАЧАТЬ У ГААЗІ Попри сьогоднішнє втілення у життя євроінтеграційних намірів Бухареста, між Україною і Румунією залишаються невирішеними територіальні питання щодо делімітації континентального шель< фу та виключних економічних зон у Чорному морі.
Слово Просвіти, №23 за 2007 рік
їн. Враховувалося також і те, що до Румунії могли б висунути подібні територіальні вимоги інші держави, наприклад, Угорщина щодо Трансильванії — провінції Румунії, де проживає переважна більшість етнічних угорців, які зазнають утисків з боку місцевої влади, що проводить “румунізацію” краю.
ЦІНА ПИТАННЯ У листопаді-грудні 1995 року українсько-румунські відносини загострилися внаслідок нових заяв із румунського боку щодо належності острова Зміїний. До своїх досягнень в зовнішній політиці Румунія зарахувала наступне: “6 грудня — Румунія протестує проти претензій України надати статус територіальних вод 12-мильній відстані навколо о. Зміїний”. Нова проблема була оприлюднена міністром закордонних справ Румунії Т. Мелешкану, який заявив у парламенті про відмову України повернути території румунській стороні й пообіцяв звернутися до міжнародного суду в односторонньому порядку. Такий погляд на проблему пояснювався просто — на шельфі острова є нафта і газ. Це на той час підтвердили дослідження українсько-американської групи з “Одесморгеології” і компанії “Вестерн Джеофізікал”, що провели розвідку в згаданому реґіоні. Фахівці стверджували, що шельф біля острова — це 1/3 українських запасів нафти і 1/4 нерозвіданих запасів газу. До того ж такий інтенсивний інтерес до острова з румунського боку був викликаний також і тим, що наявність нафти було підтверджено самими румунами, які з 1996 року збудували одразу за шельфом острова платформу і розробляють велике промислове родовище Левада. Попри це, заява керівника румунського зовнішньополітичного відомства не стурбувала Україну, бо за всіма міжнародними чинними угодами острів є українською територією, і суд не розглядав би це питання. Тоді румунська сторона звертається до іншого (пробного, так би мовити) варіанта, оголосивши острів Зміїний скелею. Як відомо, скелі, згідно з Конвенцією про морське право, не можуть мати територіальних вод і континентальних шельфів. А континентальний шельф Зміїного налічує 7000 кв. км. Однак повертаючись до теоретичних положень, зазначимо, що, відповідно до статті 121 Конвенції ООН з морського права 1982 року, островом, який може мати власні континентальний шельф та економічну зону, вважається природно сформована частина суші, що залишається над водою під час припливу і придатна для життя чи економічної діяльності. З огляду на вищезазначене острів Зміїний можна зарахувати до такого визначення: середня висота острова над рівнем моря становить 37 м, він придатний для життя, тут розташовані підрозділи Збройних сил, Держприкордонслужби України, проживають сім’ї офіцерів тощо.
“ЗУСТРІНЕМОСЬ У СУДІ” У 2004 році Бухарест звернувся до Міжнародного суду ООН із наміром дати вирішальний бій за нафтогазові родовища в районі острова Зміїний. Ще 2003 року Бухарест відправив до Гааги меморандум, у якому юридично обґрунтував свою позицію та проаналізував прецеденти у світовій практиці у сфері розмежування морських просторів. Формальною підставою для звернення румунів до Міжнародного суду ООН стала відсутність прогресу в двосторонніх переговорах. Одне з основних питань, щодо якого дипломати ніяк не можуть дійти згоди, — визначення початкової точки для делімітації континентального шельфу і виключних економічних зон двох країн. У Києві вважають, що нею має бути точка стику територіальних вод України й Румунії, координати якої визначено ще у статті 1 договору про режим держкордону. Румунська дипломатія — проти. І наполягає на своєму варіанті її визначення. Бухарест пропонує провести від сухопутного кордону умовну лінію, що проходитиме рівновіддалено від українського й румунського берегів. А вже потім визначити точку на дузі, що позначає територіальне море України та Румунії навколо острова Зміїний. Якщо погодитися на пропозицію румунів, то район делімітації серйозно зсувається вбік України. Багато суперечок викликає й статус острова Зміїний. Якщо українські дипломати переконують, що це острів, придатний для життя та господарської діяльності, то румуни не менш уперто доводять, що це — скеля. Отже, — не має права на континентальний шельф і виключну економічну зону. У цьому спорі дипломати використовують усілякі хитрощі й звертаються до прецедентів, що були в практиці Міжнародного суду. Бухарест іменує тепер острів Зміїний по-новому — “Острів зміїний”. Або ще румуни пропонують прирівняти статус острова Зміїний до особливого статусу Антарктиди й навіть… до космічних модулів. (Антарктида й космічний простір вилучені зі сфери дії звичайного міжнародного права, а їхній статус регулюється окремими міжнародними угодами через особливі обставини). У свою чергу, Київ пропонує власну аргументацію, покликану переконати Бухарест і світову спільноту, що Зміїний — повноцінний острів і підпадає під усі параметри, зафіксовані в трьох пунктах статті 121 Конвенції ООН з морського права: він не затоплюється під час припливів, там функціонують пошта, магазин, причал, маяк. На острові ростуть дерева, є питна вода і там живуть люди. Загалом, острів Зміїний придатний для життя людини і господарської діяльності. Отже, — має право на континентальний шельф і виключну економічну зону. Цим розбіжності Києва й Бухареста не обмежуються. Україна та Румунія по-різному підходять і до методології делімітації континентального шельфу і виключних економічних зон. Якщо Київ пропонує при розмежуванні враховувати Зміїний та провести лінію між ним і румунським берегом, то Бухарест — тимчасову лінію без урахування українського острова. Це пояснюється тим, що острів Зміїний має територіальне море шириною у 12 морських миль. Конвенція ООН із морського права забороняє створення ситуацій, за яких територіальне море держави опинялося б відрізаним від її виключної економічної зони. Іншими словами, виключна економічна зона Румунії та її континентальний шельф не можуть прилягати до територіального моря України. Також і в зоні острова Зміїний. Нарешті, Київ і Бухарест по-різному підходять до застосування методу пропорційності та принципу справедливості. Українська дипломатія, з огляду на принцип справедливості, робить акцент на методі пропорційності. Відповідно до нього, сектор континентального шельфу й виключної економічної зони повинен розподілятися між двома державами з урахуванням співвідношення берегової лінії однієї країни до довжини такої лінії іншої держави. За сукупністю цих двох чинників між Україною та Румунією зараз це співвідношення — приблизно 5:1 на користь нашої країни.
СЬОГОДНІШНІЙ СТАН СПРАВ Сьогодні майже закінчилася письмова стадія розгляду справи, тобто етап, коли сторони обмінюються документами з письмовим обґрунтуванням своїх позицій. Оскільки першою звернулася до суду румунська сторона, вона першою подала свій меморандум. Україна через 9 місяців, які їй відвів суд, подала контрмеморандум (спростування). Як належить за процедурою, 22 грудня 2006 року румуни дали відповідь на український контрмеморандум і зараз до 22 липня України повинна дати відповідь на відповідь. На цьому завершиться письмова стадія, судді Міжнародного суду займуться вивченням документів, після чого призначать дату усних слухань. Для того, щоб разі назавжди поставити крапку в цій справі, Україна домоглася, що її розглядатиме суд у повному складі (15 осіб) за присутності двох суддів
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
