“Призначення бібліотеки в суспільстві — забезпечити доступ читача до різноманітної інформації”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
ЖАНР ПОЛІТИЧНОГО ДОНОСУ ЖИВИЙ З приводу звернення руху “молодих політичних екологів” “Мєстниє” проти “антиросійської пропаганди” у Бібліотеці української літератури в Москві
Слово Просвіти, №23 за 2007 рік
Юрій КОНОНЕНКО, завідувач відділу російської україніки Бібліотеки української літератури в Москві, перший заступник голови Об’єднання українців Росії
Мені зателефонувала Олена Мариничева, журналіст і перекладач з української на російську творів Оксани Забужко, Марії Матіос та інших сучасних авторів. Вона першою знайшла на безкрайніх просторах Інтернету чудове послання: анонімний лист на сайті “Мєстних”, адресований керівникам культури Москви. Обурившись його змістом, вона закликала мене не звертати на нього уваги й ніяк не реагувати. Однак за першою освітою я педагог, тож захотів провести невеликий заочний урок з абетки бібліотечної справи для його неназваних авторів, що виступають від імені молодих “патріотів”, а заодно представити громадськості свій погляд. Російський політолог Андрій Окара, щоправда, порадив подати на “Мєстних” заяву до суду — за наклеп і образи. Не робитиму цього — за подібні “політичні” заяви й пасквілі у нас, на жаль, не судять. Аналізований матеріал за жанром — політичний донос, витриманий у кращих традиціях кінця 1960-х, а точніше,— 1937 року з посиланнями на “інформаторів”, з висловлюваннями на кшталт “непримиренні вороги Росії”, “націоналістична література та пропагандистські акції антиросійського характеру”, “відверто “оранжеві” націоналісти”, “антиросійські погляди” і вимогами “очиститися від купки(!) націоналістів”. Абсолютно бездоказово, без розуміння призначення й ролі бібліотек у суспільстві — покликаних забезпечити доступ читача до різноманітної інформації, у цьому випадку про Україну, її історію та культуру, зокрема українською та російською мовами, анонімні автори з неприхованою тенденційністю підтасовують і перебріхують факти. Очевидно, невтямки їм, що, відповідно до Закону Російської Федерації “Про бібліотечну справу”, бібліотеки повинні у своїй діяльності відбивати сформоване в суспільстві ідеологічне та політичне різноманіття. У цьому сенсів Бібліотеці української літератури, особливо в частині політологічної та історичної літератури, як і в будь-якій іншій російській бібліотеці, представлені й нові роботи, що відбивають сучасні, іноді діаметрально протилежні підходи до проблем, і книги минулих років. Згаданий російський закон, до речі, не допускає державної або іншої цензури, що обмежує право користувачів бібліотек на вільний доступ до бібліотечних фондів. При цьому необхідно враховувати, що в минулому складні, неоднозначні, а часом і трагічні події в історії України або взагалі замовчувалися, або висвітлювалися тенденційно. Не дивний і інтерес читачів: українців і росіян, людей інших національностей до цих проблем. Документи фонду дозволяють Бібліотеці, не нав’язуючи якоїсь точки зору, показати різноманіття та плюралізм підходів до їхнього вивчення. Наприклад, загальновизнаним уже є факт широкомасштабного голоду не тільки в Україні, а й у деяких областях Росії, Казахстані в 1932—33 роках; 2006 року вперше з благословення Московського патріархату у великих містах Росії пройшли панахиди за безневинно загиблими від голоду в Україні. У бібліотеці широко представлені різні точки зору в роботах російських і українських авторів з цієї теми, збірники документів. Таким чином, Бібліотека української літератури протягом майже 20 років намагається літературою, аудіовізуальними матеріалами, виданими в Україні, заповнити інформаційний вакуум, що утворився в Росії після розпаду СРСР. Це єдина така бібліотека на території Росії. Більше того, Бібліотека української літератури в Москві — це, по суті, єдина в Росії спеціалізована державна установа культури, покликана задовольняти інформаційні, освітні, культурні потреби українців, що мешкають тут. Загалом появу документа без підпису, представленого авторами як звернення “Мєстних”, можна розглядати в низці незрозумілих (або навпаки — добре зрозумілих?) ні співробітникам, ні читачам, ні громадськості акцій, спрямованих на створення нестерпних умов для роботи Бібліотеки української літератури в Москві, з великими труднощами відтвореної завдяки зусиллям українських громадських організацій і російських ентузіастів книги. У зв’язку з цим бажано почути нарешті виразну реакцію на події, що відбуваються, з боку органів влади Росії та Москви.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
