Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Через культуру можна довести силу української мови”. · с. 9сторінка оригіналу ↗

«ПРОСВІТА»

Слово Просвіти, №23 за 2007 рік

Фото Олександра Литвиненка раїнської ідеї, як і від початку своєї діяльності, якій 90 років… — Щиро кажучи, ми знайшли іншу дату. Ми старші й беремо початок від 1911 року. Однак офіційно на теренах Луганщини просвітянські колективи утворилися під час національно-демократичної революції у квітні та травні 1917 року. Про консолідуючу роль. 23 політичні партії та громадські організації, серед яких і наше Товариство, об’єдналися як Координаційна рада демократичних сил Луганщини. Ми вже подали звернення до В. Януковича з вимогою виключити з Партії реґіонів тих народних депутатів Луганщини, які провокують розкол сходу та заходу. А взагалі наша проблема в тому, що сьогодні в державі не маємо національної ідеї, національного виховання і загалом такого національного проекту. — Що Ви вкладаєте в поняття “національна ідея”? — На початку XX століття Микола Міхновський кинув гасло “Україна для українців”, пізніше Микола Хвильовий (Фітільов) запропонував “Геть від Москви”. Сьогодні національною ідеєю може бути гасло “Вперед, до Європи”. Говоримо про розбудову держави, гарне життя і статки. Це соціальна модель або економічний проект, політики у ньому мало. У Луганську ж узагалі доходить до безглуздя. Пропонують гасла, під якими боролися молодогвардійці проти німців. Створили програму патріотичного виховання молоді, що не погано, але безглуздя втому, що романи Олександра Фадєєва “Молода гвардія” та Миколи Островського “Як гартувалась сталь” знову можуть бути введені в курс середньої школи, мовляв, Фадєєв — жертва сталінського тоталітаризму. І це не зважаючи на те, що його підпис стоїть під прізвищами письменників, приречених на розстріл. Цю проблему ми активно обговорювали на останньому “круглому столі”: “О. Фадєєв, його роман “Молода гвардія” та сучасність”. — А які “круглі столи” були до цього? — “Круглі столи” у нас проходять часто. Останні — “В’ячеслав Липинський та його історична спадщина”, присвячений 125-річчю від дня його народження, “Елітарна культура чи дегенеративне мистецтво”, куди з’їхалися письменники, музикознавці, художники, громадсько-культурні діячів з усіх усюд, зокрема Дніпропетровська, Києва, Харкова. Мали “круглий стіл” і наукову конференцію, присвячену Іванові Огієнку. До речі, нещодавно ми отримали від Сестринства Святої Ольги при парафії Святого Андрія під Вашингтоном книжки, на одній з яких — автограф митрополита Іларіона. Нецензурованого “Кобзаря” надіслала чільний діяч канадської кредитової спілки “Самопоміч” Наталія Іваницька, зустріч з якою ми провели 26 квітня. Саме чоловік пані Наталії надав кошти на спорудження пам’ятника Тарасу Шевченку в Луганську. — До нашого тижневика наF дійшов лист із подякою ЛуганF ській “Просвіті” за надану літеF ратуру та компакт<диски ВидавF ничого центру “Просвіта” для школи. — Так, ми розповсюджуємо літературу. Коли два роки тому згоріла бібліотека с. Брусівка Біловодського району, ми почали збирати літературу для неї. І ось уже 20 тис. книжок передані бібліотеці. А загалом за два роки ми безкоштовно розповсюдили книг нашого видавництва на півмільйона гривень. І наш тижневик “Слово Просвіти” регулярно отримують 100 навчальних закладів обласного центру. Відбуваються і презентації книжок. Остання — обговорення книжки “Як стати і бути багатим: філософія індивідуального успіху” доктора філософських наук, професора Монреальського університету Євгена Калюжного. Треба згадати і про зустрічі з народними депутатами України. За два останні роки їх відбулося близько 50: приїздив і Левко Лук’яненко, й Анатолій Матвієнко, і Володимир Стретович. Ми, національна громадськість, нині не маємо представника у Верховні Раді, окрім нашого просвітянина професора, ректора Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка Віталія Курила (БЮТ), тому такі зустрічі дають змогу висловити нашу позицію. Я намагався зустрітися і з обласними чиновниками: заступниками голови держадміністрацій, начальниками управлінь, але вони гостро сприймають критику й незручні запитання. Я був запрошений на зустріч із Президентом України Віктором Ющенком, коли він приїздив у Луганськ, мав із ним розмову. Взагалі ми не замикаємося в собі. Підтримуємо контакти з діаспорою Росії. Подавали звернення до мера Москви Лужкова з протестом щодо стану Бібліотеки української літератури в Москві. Отримали вражаючу відповідь за підписом Б. Сілаєва, що ми користуємося неперевіреною інформацією, а насправді вони опікуються українською мовою, і в Москві діє культурний центр, про що повідомлена наша держадміністрація, і закликали нас не бути вороже налаштованими… Піклуємося і про культурний обмін. Наш гурт “Кантабіле” поїхав у Сербію до місцевого громадського товариства, аналогічного “Просвіті”. Ми передали туди видавничу продукцію. — Порівнюючи з минулими роF ками, як оцінюєте свою роботу? — За останній рік ми трішки підупали, це правда. Якщо в обласному центрі діємо потужно, то на місцях, особливо у віддалених сільських районах, не можемо впливати на ситуацію. Важко дістатись, потрібний транспорт, якого не маємо. А взагалі працюємо, як на вулкані. Не складаються стосунки з владою. У Луганську діє антиукраїнській вектор. Спричинено це тим, що після Другої світової війни на Донбас висилалися цілі сім’ї з Росії будувати шахти, заводи. 25 квітня минулого року обласна рада ухвалила рішення про введення другої державної мови. Досі жоден із судів не розглянув наших позовів: і особистих, і колегіальних, і від товариства. Побили нашого просвітянина Сергія Мельничука, який виступив проти викладання недержавною мовою в університеті ім. В. І. Даля. А нині намагаються знищити старовинний цвинтар у центрі Луганська, де поховані духовні й видатні особи міста, жертви голодомору 1932—33 років, від 5 до 7 тисяч жертв розстрілів НКВД 1937— 39 років. Там же стоїть пам’ятник афганцям, хрест жертвам голодомору, стела пам’яті політичних репресій, плита воїнам, які померли від ран або загинули 1945 року. Там же Президент відкрив пам’ятний знак, присвячений жертвам Голодомору. Сьогодні постало все місто, й ми на вістрі. — Пане Володимире, а як Ви оцінюєте діяльність ВУТ “ПросF віта”? — ВУТ “Просвіта” не активна на Лівобережній Україні. Запитайте Павла Михайловича Мовчана, коли він востаннє був у Луганську, запитайте про це у працівників Секретаріату та членів правління. Чому представники політичних сил приїжджають, а наші діячі — ні? Ми можемо зробити передачу на радіо, піде розголос. Натомість варимось у “власному соку”. По-друге, у нас немає своєї української газети. Коли приїздив Президент, я також порушував це питання. Що я пропоную? Аби у тижневику “Слово Просвіти” була сторінка Луганська. Ви подивіться, що витворяє Юрій Лужков. Він у Криму не тільки закликає до повалення нашого ладу, ай добро робить: будинки будує, колективи творчі привозить. А де наша столиця? Ми потребуємо потужної підтримки “Просвіти”. Адже через культуру можна довести силу української мови. Спілкувалася Ольга СКРИПКІНА Володимир Семистяга виступає у Києві на цьогорічних урочистостях із нагоди перепоховання Тараса Шевченка

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин