“Наріжний став попередником Гоголя не лише в хронологічному, а й у творчому сенсі”. · с. 12сторінка оригіналу ↗
ПОСТАТІ
Слово Просвіти, №23 за 2007 рік
Володимир ВОЙТЕНКО, професор
Петербурзький чиновник пропонує видавництву роман (про кохання, зраду, шахраїв, украдених і віднайдених дітей, підлих вельмож) і вустами одного з героїв оголошує план трагедії “из жизни царя Иоана Грозного”. Перша дія “заключает в себе жизнь царя до совершенного возраста… не премину представить вначале, как правители царства обижают всячески венчанного младенца. Далее откроется всеместный в Москве пожар, от которого горят две трети города, дворцы и соборы, меж тем как царская сродница, великая колдунья, вместе с дочерью летают по воздуху и раздувают пожар. Впоследствии представится их казнь, избиение бояр, разные внутренние мятежи, язвы, голод, взятие царем Казани, Астрахани, искоренение новгородских дворян и духовенства, и все сие величественное зрелище заключится убиением сына и смертью царя. Целые армии сразятся, и кровь будет течь реками, крик и стоны взойдут на небо; волки и вороны будут пожирать убитых…” Цим текстом розпочинається друга половина твору, то ж не дивно, що цензура її заборонила; спохопившись, літературні наглядачі заборонили й першу половину, яка встигла побачити світ. Діялося це 1814 року; роман мав назву “Российский Жилблаз, или Похождения князя Гаврилы Симоновича Чистякова”; його написав Василь Трохимович Наріжний (1780—1825) — перший, кого Полтавщина (Миргородський повіт) делегувала в російську літературу. Батько майбутнього письменника мав дворянство, але не мав статків; господарював, як простий козак, і через це не вважав себе людиною “не того ґатунку”, а козацькі традиції шанував. Як шанував і освіту: Василя, ледь звівся на ноги, записали в Чернігівську духовну семінарію (через 100 років туди завезуть Павлуся Тичину). Не знаю, хто про те клопотався, але з 12 років Василь Наріжний навчався в гімназії при Московському університеті, а в 19 років став його студентом. Через нестатки закінчити навчання не зміг, і з 1802 р. до кінця свого короткого віку письменник — за жебрацькі гроші — носить мундир дрібного чиновника. Писати почав ще в гімназії, а оприлюднив перші твори в університетському збірнику. Більшу частку життя провів у Москві й Петербурзі; не знаємо, як часто приїздив у рідну Устивицю й коли був там востаннє. Проте немає сумніву, що нічого українського не забув — як очевидним є і те, що став попередником Гоголя не лише в хронологічному, а й у творчому сенсі.
УЗДОВЖ І ПОПЕРЕК РОСІЇ Авантюрний (шахрайський, “плутовской”) роман французького письменника Лесажа, головним героєм якого був Жіль Блаз, побачив світ майже за 100 років до твору Наріжного і тріумфально прокотився по Европі. Російський його двійник, по суті, не мав подібності до твору Лесажа. Наріжний, кажучи по-теперішньому, скористався “розкрученим брендом”, що узгоджувалося з видавничою практикою тієї доби. Після першої заборони роман ще двічі (в 1835 і 1841 роках) не зміг пробитися крізь цензуру, і саме третій цензор зумів стисло визначити злоякісність цього твору для імперії: “Все без исключения лица дворянского и высшего сословия описаны черными красками; в противоположность им многие из простолюдинов, и в том числе жид Янька, отличаются честными и безукоризненными поступками”. Зауважу, що Янька займає місце не першого, а принаймні десятого плану, проте Наріжний (органічно для себе, без публіцистичної загостреності) змалював його просто людиною, “можна сказать, моим другом”. Не я перший скажу, що родовід цього твору маємо починати від Радіщева і “Путешествия из Петербурга в Москву”. Але Наріжний став не просто послідовником опального метра: його сатира (можливо, дещо поверховіша) є всеохопна, беззастережна в тематиці та засобах, а відтак набагато дошкульніша. Жільблаз-Чистяков (хронологічно начебто неквапно, а за художнім темпом гарячково) “мотається” від Москви й Петербурга до Києва і Варшави, при цьому маючи можливість зустріти і (головне) насправді послухати й почути силу-силенну різних людей — частково порядних, частково таких пройдисвітів, як сам. Вважається, що
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
