“Напруга творчості — це напруга душі, яка прагне безсмертя”. · с. 14сторінка оригіналу ↗
БІЛИЙ СВІТ КАТЕРИНИ МІЩУК
Слово Просвіти, №23 за 2007 рік
озерце, вивільга… Вона розуміє поетичну мову птахів і живописну мову барв лісу. Дуже любить тварин. Серед природи вона почувається вільно й гарно. А вже важче — у “прикрому світі” (як співає її улюблений музичний гурт) людей… Дніпро моє, Із тебе обрій починається, Тому пливи назустріч всім вітрам, І хай цей білий світ світається… Так вранішньо мені. У поетичному доробку Катерини Міщук дві збірки у власному художньому оформленні — “Дощ у глечику” (2004) та “Затемнення соняшника” (2005), за яку їй було присуджено премію імені Василя Симоненка. Її поезія — добра, чуйна, в ній немає демонстративності, душевного стриптизу для спраглої публіки. Немає модного тепер фізіологізму, апології інстинктів і возвеличення психопатій, немає жарґону й арґотичної лексики. Тобто, її поезія “немодна”. Але дуже глибока. І хто звик плавати на модних мілинах, може потонути в її щирості… До речі, писати вірші Катерина почала в … три роки. Звісно, спершу за нею записувала мама. Друге “крило” цієї незвичайної, талановитої дівчини — мистецьке. Малює Катруся професійно. А почала малювати також із самого малечку, натхненна барвами рідних місць, залюблена в стан задуми наодинці з природою… А 2002 року вона закінчила факультет графічного дизайну Київського інституту декоративно-прикладного мистецтва імені М. Бойчука. Працювала в Київському обласному центрі народної творчості. У вільний час малювала — працювала як книжковий графік. Велика частина творчої біографії Катрусі пов’язана з літературним об’єднанням “Радосинь” при Спілці письменників України, яке вона відвідує кілька років. Там зростала як поетеса і як художниця. Оформила збірки поезій “радосинців” — Меланії Павленко-Кравченко, Лідії Новикової, Нонни Теплоухової. Оформлення унікальної антології творчості “радосинців” для дітей “Сонячна мальвія” — теж Катрусине, виконане в її неповторній техніці пуантилізму — графікою дрібними крапочками та рисочками, яка вимагає багато часу, терпіння. У видавництві зарубіжної літератури “Юніверс” Катерина Міщук оформила низку книжок. Це — “Летючий клас”, один із найкращих творів німецького письменника Еріха Кестнера, із серії “Лауреати Андерсенівської премії”, — повість про вихованців інтернату, цікава і дітям, і дорослим. Оформлення вирішено в грайливій дитячій манері, образи яскраві та дотепні й сприймаються невіддільно від тексту. А все тому, що Катруся, перш ніж малювати, має рідкісну звичку прочитати текст від початку до кінця, пройнятися ним, іноді не шкодуючи своєї надчутливої душі. Вона пам’ятає деталі кожного тексту, ніби сама його писала. Вживається в роль автора, потім у роль дитини-читача, читача-дорослого, і тому її ілюстрації так гарно “звучать” на сторінках книг. А “Пісня Соломона” американської письменниці Тоні Моррісон у серії “Лауреати Нобелівської премії” зазвучала якось по-особливому своєрідно. В оформленні цієї книжки Катерина точно вловила особливість літературної манери авторки, яка своєю творчістю відстоювала права чорношкірих, описувала історію та сучасність “чорної Америки”, її менталітет, сформований трьома століттями рабства, боротьби за національну самосвідомість та жорнами новоамериканського глобалізму. Надзвичайно цікаве графічне вирішення художнього оформлення книжки “Викрадач ангелів” модерної норвезької письменниці Еви-Марії Люнд про чудернацького ангела Фелікса Фікса, який упав із неба, бо його в самісінькі крила вразила чиясь лиховісна думка. Вдача в цього ангела зовсім неангельська, але тільки тому, що він іще не склав іспитів на ангела-охоронця. Однак він гуртує товариство містечкових дітей навколо доброї справи, і (як завжди в оптимістичних книжках) добро перемагає зло. Катруся пером графіка зуміла пройти по тоненькій межі між величним і комічним, серйозним і жартівливим, згладила неоднозначність модерного
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
