“Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?..” · с. 4сторінка оригіналу ↗
ГАРЯЧА ТЕМА
Слово Просвіти, №23 за 2007 рік
Іван ЮСИП’ЮК
ІСТОРІЯ ПИТАННЯ Якщо звернутись до історії, то можна зробити висновок, що питання території завжди були в центрі уваги румунської держави. А надто активізувала вона свої дії у цьому напрямку після розпаду Радянського Союзу. Зокрема це стосується і претензій, пов’язаних із розмежуванням шельфу довкола острова Зміїний. Розпочалося все з наполягань румунської сторони на тому, що договір 1961 року, який було укладено Радянським Союзом і Румунією, є незаконним, оскільки він укладався СРСР з позиції сили. Тому Румунія свого часу запропонувала внести до статей документа доповнення, що змінили б лінію проходження кордону по Дунаю (до Румунії мали б відійти українські острови). Відповідно, не на користь України змінювалася б і морська розподільча лінія. Однак слід зазначити, що примус у цьому випадку до Румунії застосувала антигітлерівська коаліція як до держави, на яку Паризьким мирним договором 1947 року покладалася міжнародно-правова відповідальність за участь у Другій світовій війні на боці Німеччини. Проте обрана румунською дипломатією тактика постійного нагадування про цю проблему і Україні, й міжнародному співтовариству ще дужче її загострювала. Румунська сторона протягом 1993—1995 років надіслала до МЗС України кілька нот, оголосивши (в односторонньому порядку і з порушенням норм міжнародного права та відповідної процедури) Договір про режим радянсько-румунського державного кордону 1961 року та Протокол про уточнення лінії проходження радянсько-румунського державного кордону від 1948 року такими, що втратили чинність. За розробленою румунами стратегією, перший період становлення румунсько-українських відносин (практично до середини 1990-х років) був демонстрацією активної позиції щодо виявлення документів і доведення належності згаданих земель до Румунії, проведення політичних заходів щодо їхнього повернення з метою утворення “Великої Румунії”. З середини 1990-х років спостерігається зміна акцентів румунської позиції: країна зробила зустрічні кроки до пожвавлення українсько-румунської співпраці. Це виявилося в активізації візитів на вищому рівні, заявах високих посадових осіб Румунії щодо дружби і співробітництва з Україною, уникненні відвертих висловлювань щодо належності й повернення земель. Така поміркована позиція румунського керівництва пояснюється налаштованістю країни вступити до європейських структур, насамперед до НАТО. За вимогами Північноатлантичного альянсу, країна-кандидат, а тим паче член організації, не може розраховувати на преференції у випадку наявності територіальних претензій до інших кра-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
