“Радянська республіка стала великим концентраційним табором”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
ЗГАДАЙМО ЇХ — ДОБРОДІЯ І КАТА
Слово Просвіти, №23 за 2008 рік
лістичний прошарок сільських власників і перетворення сільських пролетарів на трудових господарів. Супротивником Чаянова був Лев Натанович Кріцман — відомий тоді керівний діяч, з 1923 року член президії Комуністичної академії, організатор її Аграрної секції, з 1928 року — директор Аграрного інституту. 1926 року виходить його книжка “Класове розшарування радянського села”, де він, зокрема, обґрунтовував і практичне застосовування коефіцієнта “пролетаристичності” та “капіталістичності” селянського господарства. Л. Н. Кріцман, В. С. Нємчинов, Г. Є. Меєрсон, Я. А. Анісімов та інші радянські вчені-марксисти обстоювали висновок про двополярність господарювання на селі на всіх рівнях, зокрема й на організаційно-політичному. І вже на початок 1929 року на цій основі викристалізувалася класова класифікація селянських господарств у вигляді “куркуль-середняк-бідняк”, яка і лягла в основу промови Й. В. Сталіна “До питань аграрної політики в СРСР” на Конференції аграрниківмарксистів 27 грудня 1929 року. Й. В. Сталін відразу визначив долю О. В. Чаянова: “Непонятно только, почему антинаучные теории “советских” экономистов типа Чаяновых должны иметь свободное хождение в нашей печати, а гениальные труды Маркса—Энгельса— Ленина о теории земельной ренты и абсолютной земельной ренты не должны популяризироваться и выдвигаться на первый план, должны лежать под спудом?” А далі був вирок селянству: “Теперь мы имеем возможность повести решительное наступление на кулачество, сломить его сопротивление, ликвидировать его как класс и заменить его производство производством колхозов и совхозов”. Шляхи реалізації політичної настанови: “Теперь раскулачивание в районах сплошной коллективизации не есть уже простая административная мера. Теперь раскулачивание представляет там составную часть образования и развития колхозов. Поэтому смешно и несерьезно распространяться теперь о раскулачивании”. Прямі вказівки ката: “Наступать на кулачество — это значит подготовиться к делу и ударить по кулачеству, но ударить по нему так, чтобы оно не могло больше подняться на ноги. Это называется у нас, большевиков, настоящим наступлением… Эта борьба представляет борьбу не на жизнь, а на смерть”. І люта зловтіха над майбутніми жертвами: “Снявши голову, по волосам не плачут”. Так висновок науковця-марксиста Л. Н. Кріцмана про триланкову схему диференціації селянських господарств перетворився на партійно-ідеологічну доктрину ВКП(б), яку повинні були реалізувати всі партійні, радянські, військові, судові та інші державні органи. Про ціну питання вже не йшлося. 6 грудня 1932 року голова Раднаркому Радянської України В. Я. Чубар і секретар ЦК КП(б)У С. В. Косіор приймають спільну постанову про занесення на “чорну дошку” шести великих сіл України за “саботаж, организованный кулацкими и контрреволюционными элементами”. Що таке “чорна дошка”? Це табір смерті, не бачений досі. З
Віктор Гонтарів. “Рік 33-й. Україна”
найдешевшим кошторисом. З неймовірними виявами антилюдяності. Жах на десятиліття. Навіть без доброї згадки про жертви. Ось ці перші табори смерті (за адміністративним поділом 1932 року): село Вербка Павлоградського району Дніпропетровської області; село Гаврилівка Межівського району Дніпропетровської області; село Лютенька Гадяцького району Харківської області; село Святотроїцьке Троїцького району Харківської області; село Піски Баштанського району Одеської області. Уже 8 грудня 1932 року С. В. Косіор у листі до Й. В. Сталіна повідомляв про створення в областях до 400 таких концентраційних таборів — “чорних дощок”. На початок 1933 року такі табори-села постали у майже 80 районах України. Радянська республіка стала великим концентраційним табором. Що дає підстави так класифікувати це явище? Чіткі заходи, спрямовані на знищення усіх виявів громадського і фізичного життя всіх жителів сіл — “чорних дощок”. У постанові від 6 грудня 1932 року записано: “1. Немедленное прекращение подвоза товаров, полное прекращение кооперативной и государственной торговли на месте и вывоз из соответствующих кооперативных и государственных лавок всех наличных товаров. 2. Полное запрещение колхозной торговли, как для колхозов, колхозников, так и единоличников. 3. Прекращение всякого рода кредитования, проведение досрочного взыскания кредитов и других финансовых обязательств. 4. Проверку и очистку органами РКИ кооперативных и государственных аппаратов от всякого рода чуждых и враждебных элементов. 5. Проверку и очистку колхозов этих сел, с изъятием контрреволюционных элементов, организаторов срыва хлебозаготовок”. Серед шести великих українських сіл була і Лютенька, знаменита своєю назавжди зруйнованою славетною пам’яткою архітектури — Запорозькою Успенською церквою, волелюбними людьми. Тут вихований Леонтій Христовий, який 1920—1922 років очолював повстанський рух проти більшовизації. Звідси походять Засядьки — козацький пушкарний рід. Будь-який народ пишався б таким організатором і конструктором, як Олександр Дмитрович Засядько — генерал Російської імперії, фундатор артилерійської освіти, конструктор ракет, засновник ракетобудування і відповідних військових підрозділів. Забута гордість України. Тут жив звитяжний полковник Михайло Борохович, хоробрістю якого захоплювався Іван Мазепа. Село багато разів палало, гинуло і завжди відроджувалося завдяки таланту й вірі його громади. Про це знали всі, і тому воно стало першим табором смерті. 10 мільйонів загиблих у голоді. Серед них і кілька тисяч лютенців. Кожен концентраційний табір мав назву, мав і творців: наукове обґрунтування — Л. Н. Кріцман, політичне й ідеологічне утвердження — Й. В. Сталін, організаційна ініціатива — В. М. Молотов і Л. М. Каганович, втілення у життя — С. В. Косіор і В. Я. Чубар. Пом’янемо великого гуманіста і страдника Олександра Васильовича Чаянова. У Москві є вулиця його імені. Може, час зробити так ів Києві.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
