Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Для України наша любов”. Іван Франко · с. 7сторінка оригіналу ↗

ІСКРИНА СМОЛОСКИПА

Слово Просвіти, №23 за 2008 рік

Ніна ГНАТЮК Київський міський Будинок вчителя для мене, як і багатьох тисяч киян і гостей столиці, — рідний дім, місце зустрічей дорогих і близьких серцю людей. Вечори пам’яті Олега Ольжича і Олеся Гончара, В’ячеслава Чорновола і Слави Стецько, вручення Шевченківських премій і премій імені Олени Теліги та Василя Стуса, ювілейні вечори багатьох визначних письменників, художників, композиторів, творчі звіти майстрів мистецтв, художні виставки і зустрічі з найвидатнішими діячами української діаспори — хіба можна перелічити ті сотні, тисячі найцікавіших вечорів, зустрічей, прес-конференцій, “круглих столів”, що відбуваються щодня в цьому закладі науки й освіти! Недарма його назвали оазою духовності, а директора Будинку вчителя Ларису Федорівну Мельник — подвижницею культури, яскравою іскриною зі смолоскипа національного відродження. Прийшовши на цю відповідальну посаду 1985 року, Лариса Федорівна не злякалася компартійних заборон і охоче надавала зали для проведення заходів Народного руху, першого з’їзду офіцерів України, хоч на те райвиконком дозволу не дав. Були і позови до суду, і залякування, та ця віддана українській справі жінка свято вірила: як не можуть останні льоди перешкодити навесні Дніпровій течії, так ніякі вчорашні сили не зупинять поступ нового дня, нової ери України. І тоді, коли в цьому історичному будинку, де засідав уряд УНР, ухвалювали Універсали Центральної Ради, деякі можновладці забажали розмістити Конституційний Суд України і вже надіслали відповідне розпорядження Кабінету Міністрів, Ларисі Федорівні за підтримки педагогічної громадськості, вчених, письменників, журналістів вдалося відстояти приміщення, зберегти його відкритим і гостинним для кожного, хто йде сюди на поклик поезії, на світло музики, в пошуках правди про нашу минувшину і сьогодення. Двадцять три роки опало каштановим цвітом відтоді, як вона стала господинею цього храму знань і мистецтва. Та Лариса Федорівна, як і тоді, молода, енергійна, вродлива, сповнена сил, творчих задумів. Відмінник народної освіти, заслужений працівник культури України, лауреат премій імені Олекси Гірника і Дмитра Нитченка за вагомий внесок у національне відродження, збереження і примноження духовності рідного народу, пропаганду українського друкованого слова, кавалер ордена Княгині Ольги ІІІ ступеня, Лариса Мельник у ці дні у колі друзів відзначила свій ювілей. ВУТ “Просвіта”, редакція газети “Слово Просвіти” приєднуються до численних вітань і зичать Ларисі Федорівні Мельник невичерпних джерел сили і натхнення, неодквітаючої молодості душі, високого таланту і всі наступні десятиліття творчої праці віддавати в ім’я торжества національної ідеї, зміцнення Української держави, примноження в серцях людей найдорожчих скарбів — доброти, людяності, щирості, любові. Віримо, що і надалі для істориків і краєзнавців, літераторів, народних майстрів, усіх просвітян Будинок вчителя буде світлицею радості, мудрості. Нехай ніколи для Вас, шановна Ларисо Федорівно, не одквітне травень щастя, любові, натхнення!

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин