“Усім життям, всім током крові Народжуймо в собі Шевченка”. · с. 8сторінка оригіналу ↗
В СВОЇЙ ХАТІ — СВОЯ Й ПРАВДА, І СИЛА, І ВОЛЯ 19—23 травня, квітучої, по-літньому спекотної пори, Дніпропетровщина стала духовним центром України: тут проходило Міжнародне Шевченківське свято “В сім’ї вольній, новій”.
Слово Просвіти, №23 за 2008 рік
Ніна ГНАТЮК Фото автора
Закінчення. Поч. у ч. 22
“Шевченкіана Придніпров’я” — своєрідне енциклопедичне видання, вручене кожному з гостей свята. Уважно читали його письменники Володимир Рабенчук з Вінниці і Михайло Пасічник з Житомира, Євген Смоляк з Івано-Франківська і Тамара Дяченко з Сімферополя, Андрій Медведенко з Луганська і Галина Гай із Білої Церкви... Чимало талановитих творів запам’ятовувалося, хотілося їх цитувати на виступах.
Письменницький отаман В. Яворівський
Незабутній Наталці Нікуліній належать такі рядки: Шукаймо у собі Шевченка (Хоч іскру — праведності й віри) — Він мусить бути там, в глибинах, Інакше нас би не тримала Оця земля, калини матір. Ми мусимо. Ми конче мусим Знайти в собі його кровину — Інакше з темряви не вийти. Усім життям, всім током крові Народжуймо в собі Шевченка, Хоч іскру кожен. Іскру кожен. Всі разом — буде Україна. Під час відкриття свята відбулося вручення літературної премії НСПУ і Міжнародного благодійного фонду Ернеста і Наталії Гуляків “Айстра” Галині Пагутяк за кращу книгу року. Гучними оплесками, вигуками “Слава!” зустрічали січеславці кожного митця, особливо ж гостей з-за кордону — майстрів слова, дослідників творчості Т. Шевченка, перекладачів. Алєсь Рибак, Іренеуш Шмідт, Вікторас Рудзіанскас, Володимир Сарішвілі, Галим Жайлибай читали твори Тараса Шевченка у перекладі білоруською, польською, грузинською, казахською мовами. Фелікс Бахчинян привіз “Кобзар” у перекладі вірменською. Та, мабуть, найбільше захоплення присутніх у театрі імені Т. Шевченка, на інших творчих зустрічах викликала добірна українська мова, якою звертався до дніпропетровців посланець Японії Хіросі Катаока. Він захистив у Києві дисертацію, став кандидатом філологічних наук, працює в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Рильського НАНУ, досліджує український фольклор. Слухаючи, як більшість жителів Дніпропетровська спілкується російською, а Хіросі Катаока — українською, завідувач міжнародного відділу НСПУ Сергій Борщевський прочитав експромт. Хоч тут вчувається вплив відомих рядків В. Маяковського, ця строфа стала популярною в дні свята: Якщо ти чужою говориш, мов раб, А рідною гребуєш досі, За те українську ти вивчив хоча б, Що нею говорить Хіросі. Програма свята була вщерть наповнена презентаціями, виставками, творчими зустрічами в навчальних закладах, музеях, бібліотеках, клубах. Відкриваючи художню виставку “Мальовнича Україна”, міністр культури і туризму України Василь Вовкун зазначив, що в області буде збережено місця козацької слави. Історичний музей ім. Д. Яворницького готує усі потрібні документи для надання йому статусу Національного. Дніпропетровськ — місто багатої культурної спадщини, видатних майстрів слова, пензля, різця, театральної сцени. Слід захистити надбання людського генія від того свавілля, безкультур’я, навали бездуховності, яке спостерігаємо всюди в Україні. Біля історичного музею — кам’яні скульптури з минулих віків. Скіфські баби старіють не від плину років, а від металургійного пилу, викидів автомобільних моторів. Треба добудувати ще один філіал історичного музею, зробити зі скла і металу накриття над цими безцінними реліквіями. Під час відкриття Всеукраїнської виставки “Мальовнича Україна” у виставковому залі НСХУ шанувальники мистецтва радо вітали народного художника України Володимира Небоженка, автора багатьох пам’ятників Тарасові Шевченку. Заступник голови Національної спілки художників України, заслужений художник України Петро Зикунов зазначив, що цей виставковий зал не може вмістити навіть найкращих полотен прославлених митців України. А ще ж є талановита творча молодь. Тому треба будувати не лише стадіони, спортивні майданчики, а й нові виставкові зали. Усі захоплювалися виставкою рушників з портретами Тараса Шевченка, що належать самобутньому творцеві Василеві Канделі з Краснопілля. Його руками вишито десятки рушників з портретами Тараса Шевченка та віршами. А ще в рушниковій галереї майстра — вишиті портрети Івана Франка, Лесі Українки, Миколи Гоголя, Олени Теліги, В’ячеслава Чорновола, багатьох інших історичних постатей. Як живе майстер, наділений людською повагою, та обділений званнями, преміями? Як розповідається у книзі “Шевченкіана Придніпров’я”, Василь Демидович у перерві між напруженою творчою працею ходить до районного соцзабезу, щоб отримати обіцяну йому, інвалідові, “Таврію”. Якийсь час він був першим у черзі, а тепер з невідомих причин його відтіснили аж у сьомий десяток. Незабутнє враження на всіх нас справив меморіальний будинокмузей славетного українського історика, академіка Дмитра Яворницького. Девізом видатного вченого стали слова: “Моїм правилом в житті було — працюй; працюй, не очікуючи нізвідки і ні від кого ні нагороди, ні похвали; працюй до тих пір, поки служать тобі руки і поки б’ється живе серце в твоїх грудях; працюй на користь твого народу і на
Гості меморіального будинку(музею Д. Яворницького благо батьківщини, дорогої тобі”. Ім’я Яворницького пов’язане з дослідженням героїчного минулого України — історії запорозького козацтва. “Запорожье в остатках старины и преданиях народа” (1883), “Сборник материалов для истории запорожских казаков” (1892, 1895, 1897), “Источники для истории запорожских казаков” (1903) — усі ці фундаментальні праці ми побачили в музеї. Саме завдяки подвижницькій діяльності цієї рідкісно обдарованої й невтомної людини багато наступних поколінь отримали змогу доторкнутися очима і серцем до святинь героїчної минувшини. Учений широко, залучаючи багатий архівний матеріал, свідчення старих людей, народні легенди і перекази, топоніміку, досліджував Запорозьку Січ, її історію й визначальну роль у боротьбі за свободу українського народу. Дмитро Яворницький зробив неоціненний внесок у краєзнавство, лексикографію, збереження фольклорних скарбів. Він записав і видрукував у збірці “Малороссийские народные песни, собранные в 1878—1905 гг.” 830
пісень, а також близько 60 тисяч слів, яких лексикографи раніше не зафіксували. 1920 року вийшов перший том “Словника української мови”, який підготував академік. У Катеринославі, у будинку на Дворцовій площі, 5 вчений прожив 35 років. Той, хто переступає поріг цього будинку-музею, потрапляє в світ легенди. З цікавістю розглядали учасники свята рукописи, книги вченого, колекцію козацьких люльок, зброю, одяг, інші старожитності, зібрані Д. Яворницьким. Любов Голота, Олесь Лупій, Володимир Лис, Василь Неволов, Марія Людкевич, Едуард Драч, Андрій Медведенко, Петро Шульга, зарубіжні гості милувалися картинами, уважно вдивлялися в дорогі обличчя, зафіксовані на старих світлинах: О. Потебня, М. Костомаров, Я. Щоголів, І. Рєпін, М. Лисенко, М. Самокиш, М. Кропивницький, П. Саксаганський — ці та інші визначні діячі науки і культури були однодумцями і друзями історика. У просторій вітальні Д. Яворницького часто звучала бандура. А цього разу численні відвідувачі будинку-музею насолоджувалися грою на кобзі й співом поета і виконавця Едуарда Драча. Цікавою, хвилюючою була зустріч письменників, майстрів мистецтв з викладачами і студентами Дніпропетровського національного університету. Хлібом-сіллю зустрічали вони голову Національної спілки письменників України Володимира Яворівського, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, свою випускницю Любов Голоту, голову Дніпропетровської обласної організації НСПУ Лесю Степовичку, яка теж закінчила цей університет, письменника, політв’язня Олексу Різниченка з Одеси, львів’янок Марію Людкевич і Галину Пагутяк, посланця Японії Хіросі Катаоку, першого заступника голови правління Спілки письменників Казахстану Галима Жайлибая, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка Дмитра Кременя, уславлений квартет “Явір”, інших гостей. Любов Голота хвилювалася, виступаючи у Гончаревій аудиторії: — Ми в студентській юності одягали вишиванки і носили їх як національні прапори. Ми — діти “Собору”. І тому так вболіваємо за українську мову, культуру, духовність.
Всеукраїнську художню виставку “Мальовнича Україна” відкрив міністр культури і туризму України Василь Вовкун
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
