Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Премудрість — присутність Бога в людині”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

НА ПУЛЬСІ СЬОГОДЕННЯ І МИНУВШИНИ

Слово Просвіти, №23 за 2008 рік

Богдан АНДРУСИШИН, доктор історичних наук, професор, академік АН ВШ України, директор Інституту політології та права НПУ ім. М. Драгоманова Нещодавно письменник Віктор Лупейко та столичне видавництво імені Олени Теліги подарували читацькому загалу книгу “На крутих роздоріжжях”, яку благословив у світ вже тяжко хворий академік Анатолій Погрібний. На жаль, незабутній Анатолій Григорович вже в інших світах… Що ж привабило мислителя й поціновувача художнього слова у рукописі Віктора Лупейка, цього “провінційного” педагога-письменника? Мабуть, окрім барвистої мови вчителя-філолога й насиченості його творів художніми тропами та ще вагомішими чинниками: тривожною пульсацією сьогодення та сполоханою нашою тяжкою й героїчною минувшиною. Літератор Анатолій Камінчук, процитувавши у журналі “Київ” (2007 р., № 9) невеличкий фраґмент прози Віктора Лупейка, задоволено, навіть із захопленням, констатував: “Хто це? Василь Стефаник чи Ольга Кобилянська, Михайло Коцюбинський чи Михайло Стельмах?” У книжці марно відшукувати “смажені” сцени із пунктуальним аналізуванням любовних утіх енергійних молодих тіл, на її сторінках не стрінете й ненормативної лексики, яка так липко вже “вклеїлась” у прозу багатьох нинішніх майстрів слова. Кожному своє… Автор веде читача у придніпровське село Верболозівку, де святий чорнозем вже “роздерибанили”. А колишні хлібороби, які вже на “заслуженому”, потішаються добрим “прихватизатором”. Село спивається, деградує. Мабуть, типове й таке відтворення автора верболозівських подій: глитаєві-заброді з усієї сили допомагають районні очільники, ніби вже демократи. Вони ж упродовж багатьох попередніх років, як і тепер, ходили в компартійних керівниках району… Це — ескізи до повісті “Клин чорнозему”. У повісті “Житіє Петра Мірошника” автор намагався відтворити інший “клин” нашого сьогодення: трансформацію звичайнісінького сільського хлопця в сучасного здирцю-мільйонера. У перших розділах милуємося працьовитим і розумним Петрусем, парубчаком із волинського села, який крокує життям, енергійно переступаючи його щаблі. Наприкінці повісті дивимось на дії сорокадворічного хапуги, який вже у “верхах”, навіть возсідає у Високій Раді, має мільйонні прибутки від прихоплених підприємств. Мірошник навіть “ректорствує” в одному із вищих навчальних закладів. Петра Мироновича дуже цінують і поважають: олігархічні клани вже планують рекомендувати його заступником міністра економічного блоку. Імовірно, Віктор Лупейко має вагоміше досягнення у змалюванні національно-визвольної боротьби Української Повстанської Армії у циклі оповідань, новел та поеми “Під бойківськими зорями”. Цих небесних світил у письменника дуже багато. Вони супроводжують героїв циклу, разом із людьми радіють, печаляться, живуть і вмирають. Шкода, що у нас нині так мало прози, поезії, п’єс та фільмів про героїзм і трагізм збройної боротьби українців за нашу незалежність у 40-х роках минулого століття. Чимало мемуарної літератури, але цього не достатньо. Треба всім українцям, передусім мешканцям півдня і сходу, знати про ті страждання, муки і кров, яку поклали борці-патріоти на вівтар нашої свободи. У попередніх роках письменник у своїх книгах “Кайдашизм, або доки ж будемо самоїдами?”, “Сиве кування зозулі” та у ґрунтовному політологічному циклі “Патріотизм чи зрадництво?” вже немало сказав про потребу негайного й повного визнання Української Повстанської Армії воюючою силою проти фашизму в Другій світовій війні. Тяжко читати Лупейкові новели “Тиша гірська”, “Зорі повстанчі” “Запеклий буржуазний націоналіст”, “Печаль-Скорбота”, “Під Стожарами”, “Докійка” на повстанську тематику. Гляньмо хоч би на контури новели “Черемшина”. Вже по війні за одним столом пробують порозумітися колишні вороги — оунівський сотенний Стаднюк (“Черемшина”) та радянський армійський офіцер-артилерист Москалюк, якого сорок сьомого “вписали” до енкаведистського полку й кинули в Карпати на розгром “банди” “Че-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин