“Премудрість — присутність Бога в людині”. · с. 11сторінка оригіналу ↗
ОНОВЛЕНЕ «ПРОСТО ТАК»
Слово Просвіти, №23 за 2008 рік
Леонід КЛИМЧУК, голова Коростенського міського об’єднання ВУТ “Просвіта”
У Коростені під патронатом Національної спілки письменників України та міського голови пройшла фінальна частина традиційного IХ Всеукраїнського літературного фестивалю “Просто так”. Напередодні на мальовничому березі річки Уші відбувся його відбірковий тур “Література свіжого повітря”. У конкурсі взяло участь понад 200 поетів, прозаїків, гумористів, сатириків, літературних критиків віком від 9 до 75 років з різних реґіонів України. Творчий конкурс у Коростені, який наполегливо проголошували “всеукраїнським”, нарешті почав набувати таких ознак за представництвом учасників і художньою якістю їхніх творів. Стимулювало це ініційоване його куратором, заступником генерального директора УНІАН Валерієм Нечипоренком оновлення концепції творчого заходу. Спонсорами свята, яке вирішили перенести з осені на весну, стали газета “Дзеркало тижня”, вітчизняний виробник комп’ютерів компанія “DiaWest”, бізнесмен Костянтин Григоришин, польська фундація “Молода демократія”. Інформаційне забезпечення літературного фестивалю взяли на себе “5 канал”, газета “Літературна Україна” й УНІАН. Цього року обшири літературного конкурсу зросли. Зріс і рівень мистецької майстерності літераторів. Тож, як визначає положення конкурсу, по три основні й заохочувальну премію та спеціальні нагороди від міського голови одержали талановиті молоді й перспективні учасники літературного конкурсу в кожній з номінацій. Окремими призами було відзначено дитячі твори. Головну премію фестивалю (ноутбук і 2000 гривень від компанії “Dia- West”) заслужено отримала аспірантка Волинського державного університету імені Лесі Українки Олена Пашук за прозовий твір. За віршовану творчість першу премію присуджено львівському поетові Романові Скибі, за гумористичні твори — Юрієві Сегеді з Вінниччини. Серед літературних критиків першою премією нагороджено киянина, недавнього випускника Києво-Могилянської академії, редактора відділу критики українського журналу зарубіжної літератури “Всесвіт” Дмитра Дроздовського.
єва пише, що ходить до Василя на могилу, за це я їй дуже вдячна. Зірка Мензатюк прислала книжку з листом, в якому написала, що якби не Василь, книжка не вийшла б. Він дуже їй допомагав. А книжку надрукували вже після смерті Василя. Інколи Микола Луків озивається. Григорій Лютий, спасибі йому, видав книжку. — Лідіє Василівно, як вам живеться у наш неспокійний час? — Живемо ми далеченько від села, на хуторі, де залишилося кілька хат. Але добрі люди не забувають нас, навідуються. Родина Чумаченків допомагає по господарству, бо самі вже не можемо — дід на милицях, я на ходунцях. Їжу готуємо самі. Та й що говорити про наше старече здоров’я, коли його ів молодих немає. А мені чомусь пригадалося гірке зізнання Світлани Йовенко про наше безпам’ятство: “Можливо, що я одна пишу на свята листівки матері покійного Василя Моруги, більш ніхто з тих, хто “тусувався” навколо нього, їв його хліб, пив його вино, не знаходить часу цього робити”. …Шелестить листя пам’яті. Немає спокою материнському серцю.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
