“Тут “кувалась, гартувалась козацька воля”, постійно жила ідея державної незалежності”. · с. 12сторінка оригіналу ↗
МАНДРІВКИ ІСТОРІЄЮ
Слово Просвіти, №23 за 2008 рік
ДИВО ПРИРОДИ Цей природний заповідник зберігав незайманим тваринний і рослинний світ. У лісах і степах росла трава “вище людського зросту”, ходили табуни диких коней тарпанів, паслися стада турів, лосів, зубрів, оленів, ланей, диких кабанів і кіз, сайгаків, водилися ведмеді, вовки, рисі, лисиці, бобри, горностаї, куниці, борсуки, зайці, видри… Як у справжніх джунглях, траплялися небезпечні кількаметрові полози, жовтобрюхи. Нижче острова Хортиці на широкій рівнині Дніпро ділився на десятки рукавів, утворюючи численні острови, озера, лимани. Тут налічувалося 265 великих і малих островів та 465 озер, лиманів, затонів. У це гігантське нерестилище щовесни йшли з моря косяки риби, щоб відкласти ікру. На водних плесах вільно почувалися шестиметрові білуги, соми. Плавали косяки осетрів, севрюги, стерляді, коропів, сріблястих щук, судаків, лящів, окунів, линів, тарані, язі, марени. Водилася сила-силенна раків, серед яких траплялися “завдовжки майже з лікоть”. Птахів (лебедів, гусей, качок, пеліканів, дрохв, куріпок, тетерюків, лелек, бакланів, журавлів) літало стільки, що “не видно було води”. Цілими хмарами літали бджоли. Вони відкладали мед скрізь: “у дуплах дерев, в ущелинах скель і навіть у ямки між травою просто на землі”. На цій казково багатій землі росли водяні горіхи, схожі на картоплю з корінням, як у цибулі; цілі грушеві ліси, чимало диких яблунь, вишень, горіхів, шовковиць, ягідних кущів.
ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ КОЗАКІВ Військо Запорозьке Низове організовувало своє господарство. Весь Великий Луг поділили між 38 куренями. Кожен курінь мав право займатися полюванням, рибальством, звіроловством, збиранням меду тощо лише на своїй території, дбаючи, щоб поголів’я тварин не зменшувалося. Було заборонено стріляти молодняк: “хай підросте”. Рибу належало ловити тільки велику. Але її виловлювали більше, ніж потребувало Військо, тому лишки почали солити, в’ялити для продажу. Солили ікру осетра, білуги, стерляді. Щороку тисячі возів з рибою, хутром, медом, воском вирушали в різні куточки Україну, а також Польщу, Литву, Москву, Німеччину, Австрію, Туреччину. На кошти від продажу закуповували зброю, порох, свинець, полотно, сукно, борошно. Чим харчувалися запорожці? У працях істориків XIX століття Д. Яворницького та П. Кащенка читаємо, що основною їжею козаків була “дичина і риба”. А щоденною приправою — мед. Коли Військо поділилось на козаків “рицарських”, які сиділи на самому Дніпрі і лише воювали, і “зимівчаків”, що жили з сім’ями в зимівниках у паланках і займалися хліборобством, скотарством, рибальством, звіроловством, городництвом, садівництвом, бджолярством, в раціоні запорожців з’явилися молоко, сир, бринза, масло, м’ясо свійських тварин, овочі та злаки. З них у січових куренях готували десятки страв, їжу кухарі варили тричі на день. Скотарством козаки займалися для продажу худоби. У степах випасали величезні стада великої рогатої худоби, отари овець, табуни коней. Козаки мали від кількох сотень до кількох тисяч голів, а окремі — до кількох десятків тисяч. Так, татари під час набігу захопили в полковника О. Колпака 7 000 коней. А останній кошовий П. Калнишевський за раз продав їх 14 000 голів.
Військові табуни випасали на островах, зокрема на Хортиці. Козацькі коні славились у Європі силою й витривалістю, швидкістю і користувалися попитом. “Закордонні ремонтери”, а також “поляки, росіяни, кримці, турки” купували коней у запорожців. Молоді польські дворяни приїжджали на Січ, щоб купити хороших верхових коней. Їх посилали як дарунок “гетьманам і панам в Україну і Польщу, вельможам і царям в Москву і Петербург”.
ВІЙСЬКО За М. Грушевським, заснували Січ “уходники”. Їхніми попе-
У XVI ст. козацтво сформувалось як суспільна верства, встановило на своїх землях самоврядування. Межа земель Війська Запорозького проходила річкою Буг аж до лиману, і по ньому “доки кінь дістане дна копитом”. На сході козацькі землі сягали рік Дінця і Дону. На Дону запорожці побудували місто Черкаськ. Військо Запорозьке складалося з кінноти, піхоти, артилерії. В піхоті козак служив доти, доки не добував коня. Тоді переходив у кінноту — основну силу в степу. Кінний запорожець мав на озброєнні мушкет, шаблю, чотири пістолі (два в сідельних кобурах і два за поясом) та спис.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
