Рік Маркіяна Шашкевича · “М. Шашкевич зазначав, що питання азбуки, крім чисто літературного, має і політичне значення”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
ДУХОВНИЙ ПРЕДТЕЧА І
Слово Просвіти, №23 за 2011 рік
Маркіян Семенович ШАШКЕВИЧ народився 6 листопада 1811 р. у с. Підлисся на Золочівщині у сім’ї священика, всього у сім’ї Шашкевича виховувалися шість синів і три дочки. Початкову освіту М. Шашкевич здобув у дяка з Білого Каменя, а також в окружній школі м. Золочева (1821). Продовжував навчання у Львівській домініканській гімназії та Бережанській шестикласній гімназії. Навчання у гімназіях велося німецькою та латинською мовами авторитарними методами. Учнів, які розмовляли народною мовою, записували у спеціальну книгу. Потім цю книгу вішали “винному” на груди і він носив її доти, поки інший учень не заговорить українською мовою. Шкільні роки зародили в Маркіяновій волелюбній душі протест проти монархічної сваволі й національної асиміляції українського народу. Світогляд М. Шашкевича формувався у важкий для Галичини час — роки панщини, народної нужди і селянських протестів.
Музей'садиба Маркіяна Шашкевича в с. Підлисся
Петро СІКОРСЬКИЙ, президент ЛКТ “Рідна школа”, доктор педагогічних наук, професор
Трійці” чинила великий подвиг, добре усвідомлюючи, що будуть політичні переслідування, репресії, важке життя. Для проби сил гуртківці зібрали перший збірник “Син Русі” (1833), який не планували для друку. Тут були оригінальні поезії та один переклад з Анакреопта. У вірші М. Шашкевича “Слово до чтителей руського язика” звучить ідея об’єднання українців у боротьбі проти визискувачів: Разом, разом, хто сил має, Гоніть з Русі мраки тьмаві! Другий збірник “Зоря” (1834) планувалося видати, однак його не пропустила цензура, рукопис зник. У ньому містився нарис про гетьмана Б. Хмельницького, народні пісні, твори гуртківців тощо. Авторів збірника переслідували, Я. Головацький змушений був продовжувати освіту у Кошіце і в Пешті. Завдяки великій наполегливості і волі М. Шашкевича та його побратимів вдалося надрукувати третій збірник “Русалка Дністрова” у Будимі (Угорщина) — 1000 прим. У “Русалці Дністровій” чотири розділи: “Пісні народні”, “Складання”, “Переводи” і “Старина”. Основні ідеї “Русалки Дністрової” — єдність українського народу (Наддністрянщини і Наддніпрянщини), протест проти австрійського гніту, заклик любити рідну мову. На жаль, усі 800 прим. “Русалки Дністрової”, які серб Г. Петрович вислав до Львова, були “арештовані”, однак дивом збережені окремі примірники були звільнені з-під “арешту” в революційні дні 1848 р. Решта, певно 200 примірників, “пішли в люди”. М. Шашкевич опублікував у “Русалці Дністровій” кілька своїх творів: “Предеслів’я” (до збірки), “Згадка”, “Погоня”, “Розлука”, “Туга за милою”, “Сумрак вечірній”, “Олена”, “Старина”, “Руське весілля, описане через І. Лозинського в Перемишлі”. “Русалка Дністрова” — перша у галицькому краї книжка, написана українською народною мовою і “цивільним” шрифтом; вона, за висловом І. Франка, “вдаряла своєю світськістю по літературно-церковному авторитету, всеслов’янськими ідеями — по шовінізму і волелюбними мотивами — по національному гніту” і “була свого часу явищем наскрізь революційним”. “Русалка
1829 року Маркіян Шашкевич почав навчатися у Львівському університеті на філософських студіях і одночасно став слухачем Львівської духовної семінарії. Приміщення семінарії були вологими й темними, там часто спалахували епідемії. Керівництво семінарії послуговувалося доносами, забороняло семінаристам читати книги, які були небезпечні для тодішньої держави, зокрема львівські часописи. У вогких мурах семінарії здоров’я Маркіяна було підірване. Дев’ятнадцятирічним юнаком Маркіяна виключили із семінарії за те, що повернувся з міста до бурси із запізненням. Батько, парох із села Княжого, одразу зрікся сина, залишивши його без засобів для існування. Не дав пропасти Маркіянові материн брат, дядько Захар Авдиковський, що керував у Львові “Будинком убогих”. Маркіян вчив дітей, допомагав дядькові у веденні документації, вивчав слов’янські мови, студіював давні хроніки, багато часу проводив у бібліотеці Оcсолінських. Тут він знайомиться з першим виданням “Слова о полку Ігоревім” та його перекладами російською, чеською, польською мовами, робить перший український переклад видатної пам’ятки. У жовтні 1833 р. М. Шашкевича поновлено в семінарії, де він згуртовує навколо себе прогресивну молодь. У Львівській духовній семінарії (1833—1837) М. Шашкевич створює гурток “Руська Трійця” разом із І. Вагилевичем і Я. Головацьким. Творці гуртка прийняли давні слов’янські імена — Маркіян Шашкевич (Руслан), Іван Вагилевич (Далибор), Яків Головацький (Ярослав). Вони багато мандрують по селах, збирають і записують народні пісні, повір’я та приповідки, вивчають народний побут, збагачують свої знання з народної мови. Основним завданням “Руської Трійці” було “вправлятися в слов’янській і руській мовах, вводити в руських колах розмовну руську мову, піднімати дух народний, просвіщати народ і, протистоячи полонізму, воскресити руську писемність в Галичині” (Лит. сб. — Львів, 1885. — Вип.1/3. — С. 11). Це завдання потрібно було виконувати у важких умовах австро-цісарського монархізму, коли на західноукраїнських землях не було жодної української школи, установи, книги чи газети. Тому прогресивна українська молодь “Руської
Дністрова” заклала початок нового, народного письменства в Галичині, яку колонізатори віками намагалися онімечити, полонізувати — назавжди відокремити від Наддніпрянської України. Створена у Львові “Русалка Дністрова” виходила сім разів. Вдруге “Русалка Дністрова” вийшла 1910 року у Тернополі стараннями Й. Застирця — священика, педагога і письменника (він у 1915 р. висував кандидатуру І. Франка на здобуття Нобелівської премії. Третє видання “Русалки Дністрової” (10 000 прим.) з’явилося в Києві 1950 р. завдяки літературознавцеві О. Засенку. Четверте видання “Русалки Дністрової” (1000 прим.) побачило світ у Філадельфії (США) 1961 року — з нагоди 150-річчя від дня народження М. Шашкевича. Наймасовішим (25000 прим.) стало п’яте — київське — видання “Русалки Дністрової 1972 року. 1987 року (до 150-річчя альманаху) в Києві у видавництві “Дніпро” з’явилося шосте видання “Русалки Дністрової” (14 000 прим.). Цього ж року стараннями видатного шашкевичезнавця, професора М. Марунчака у Вінніпезі (Канада) вийшло сьоме (останнє) видання “Русалки…”. Чи дочекаємося в незалежній Україні восьмого видання “Русалки…”? І це конче потрібно було б зробити — видати “Русалку…” у Львові з нагоди 200-річчя від дня народження М. Шашке-
Пам’ятник Маркіяну Шашкевичу в с. Підлисся вича та 20-річчя незалежності України. “Руська Трійця” докладала великих зусиль у боротьбі за мову, алфавіт і правопис, що мало не лише освітнє, ай політичне значення. 1836 року в Перемишлі була опублікована перша науковопопулярна брошура “Азбука і abecadlo”, у якій М.Шашкевич рішуче виступив проти намагань запровадити до “руського письма в Галичині польський алфавіт (“латинку”)”. Автором відповідного проекту був Й. Лозинський, який 1834 року у львівських “Розмаїтостях” надрукував свою статтю “Про запровадження польського абецадла у письменництво руське”. На основі фонетичних доказів Й. Лозинський обґрунтовував, що поширенню української мови сприятиме латинський алфавіт, який знають в усьому світі. У брошурі “Азбука і абецадло” М. Шашкевич зазначав, що питання азбуки, крім чисто літературного, має і політичне значення. Він орієнтував галичан на руську азбуку — на письмо, яким творили українську літературу наддніпрянські письменники. За словами Я. Головацького, — “Коли б в 30-х роках прийняли польське абецадло — пропала б руська індивідуальна народність, пропав би руський дух і з Галицької Руси зробилась би друга Холмщина” (Горак Р. Д. Задля празника. У сутінках… — С. 287—288). Захистивши кирилицю і висунувши вимогу про запровадження в Галичині “цивільного” шрифту, М. Шашкевич сприяв збереженню української мови та розвитку національної освіти в майбутньому, а також об’єднанню Галичини з Наддніпрянською Україною. М. Шашкевичу належить і перша українська “Читанка” для дітей і введення терміна “читанка”. Написана 1836 року, вона побачила світ лише 1850-го та все ж послужила кільком поколінням. “Читанка” написана народною, зрозумілою для маленьких дітей мовою, з дотриманням принципу доступності у навчанні. За словами М. Шашкевича, “цей підручник веде ступенево дітей за ручку від сучасності до майбутнього, від їх хати у широкий світ” (Петраш О. “Руська Трійця”. — К., 1986. — с. 79). Влітку 1837 р. М. Шашкевич закінчив теологічні студії і мав можливість залишитися на службі в консисторії, але душею прагнув жити простим земним життям, пізнати його із середини. Непокірного М. Шашкевича консисторія скеровує на священицьку службу у найглухіші села Галичини — Гумниська (1838 — 4 місяці), Нестаничі (16.11.1838 — 22.04.1841), Новосілки (0.5 1841— 7.11.1843). Доводилося працювати в нелегких умовах: “Мочариста місцевість, помешкання, що не мало відремонтованих вікон, печі та підлоги небезпечні для грудної недуги”, — писав М. Шашкевич. Однак і в таких умовах М. Шашкевич ділився “посліднім своїм грошом” з убогими парафіянами. Природа наділила М. Шашкевича широкими творчими здібностями. Його цікавили поезія і проза, наукова публіцистика і переклади, історія і мовознавство, фольклор та етнографія. Написані релігійні “Псалми Русланові”, ліричні вірші (“До милої”, “Туга за минулим”, “Думка”), вірші патріотичного характеру (“Голос Галичан”, “Руська мова”, “Дайте руки”, “Слово до чтителей руського язика”, “Побратим”, “Лиха доля” та ін.), а також інші твори (“Безрідний” “Опихане, пане?”, “Бандуристи”, “Побратимові”, “Веснівка” та ін.) вказують на його непересічний поетичний талант, який започаткував відродження української літератури в Галичині. Крім того, М. Шашкевич написав “Історію навернення слов’ян на Христову віру”, праці “О запорожцях і їх Січі”, “Хмельницького обступлення Львова”, “О. Наливайку”, “Болеслав Кривоустий”, “Ярослав” та ін., а також переклав Євангеліє св. Йоана і св. Матея, оповідання “Олена”, “Плач Ярославни” з “Слова о полку Ігоревім”, “Краледворського рукопису” та ін. М. Шашкевич залишив після себе цінну рукописну спадщину. У відділі рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України зберігається архів письменника, в якому — оригінали поезій “Туга”, “Вірна”, “Син любимому отцу”, “Місяченько круглолиций закрився хмарою”, “До ***…”, “Думка”, “Безрідний”, фрагменти окремих поезій та нотатки до них (всього 75 одиниць).
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
