Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Рік Маркіяна Шашкевича · “Невже в незалежній Україні менше України, ніж в СРСР?” · с. 7сторінка оригіналу ↗

ПРОЛОГ НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ

Слово Просвіти, №23 за 2011 рік

В лютому 1838 р. М. Шашкевич одружився з Юлією Крушинською (як писали газети, найвродливішою жінкою в Галичині) з с. Деревня Жовківського повіту, яка розділила гірку долю свого чоловіка, смерть першої дитини і турботи про сина Володимира. Юлії о. Маркіян присвятив один із найліричніших віршів: Чи знаєш, серце, чим є твій цілунок? — То крапелина для грудей стражденних, Для бджілки — цвіту запахущий трунок, Солодка розкіш неба — для блаженних! Син Володимир народився 7 квітня 1839 р. в с. Нестаничі, закінчив Львівський і Віденський університети. Засновував, редагував і видавав літературні часописи “Вечерниці” (1862—1863), “Русалка” (1866); водночас пише оповідання, п’єси, публіцистику, перекладає Гейне. 1863 року публікує поетичну збірку “Зільник”. Популярні композитори М. Вербицький і В. Матюк його вірші кладуть на музику. Володимир шанобливо ставився до свого батька, збирав і зберігав матеріали про нього, присвятив йому вірша: “Батьку рідний, соколоньку, Ти руський співаче! Та чи чуєш, яку ворон Пісню тобі кряче? . . . . . . . . . . . . . . . . . Батьку рідний, хоть раз бо ще Глянь з(поза могили! Хоч раз зведи головоньку, Хоч раз обізвися, Щоб від голосу твойого Вороги стряслися! . . . . . . . . . . . . . . . . . . Великим джерелом, з якого Володимир черпав і сили, і натхнення, була творчість Т. Шевченка, якому він присвятив такі рядки: Не втішні сльози се сіяють, Не гордий усміх на лицях; Се діти батька поминають, Що наче в бою за них ляг. Поліг за волю України, Стояв за правду і за нас… І до самої домовини Боровсь великий наш Тарас. І. Франко високо цінував поетичний талант В. Шашкевича, зазначаючи, що “Володимир Шашкевич як поет виявив дуже гарний і симпатичний талант, гідний стати обік батька, але життя його склалося так, що не позволило йому розвити той талант, як можна було надіятися” (Франко І. зібр. творів: у 50 т. К., 1984. — Т.41. — С. 318). Помер Володимир 1885 року, похований там, де і батько в одній могилі на Личаківському кладовищі. Багато родичів і нащадків М. Шашкевича прислужились українській справі, брали активну участь у національно-визвольних змаганнях. У його роду були письменники, священики, генерали, сотники УГА, діячі ОУН і УПА, адвокати і вчителі. Особливо слід відзначити Богуслава Шашкевича, внука Маркіянового брата Миколи. Богуслав проявив себе хоробрим офіцером уроки Першої світової війни, прославився в боях у Чортківській дефензиві, за що був відзначений диктатором Є. Петрушевичем, прикривав відхід Української Галицької Армії за Збруч, брав участь у запеклих боях у Великій Україні. (Шкраб’юк П. Три покоління роду Шашкевичів в українських визвольних змаганнях. Шашкевичіана. Вип. 1—2. Львів — Броди — Вінніпег, 1996. — С. 194—199). Останні роки свого життя М. Шашкевич тяжко хворів на сухоти, осліп і оглух на 32 році життя і помер 7 червня 1843 р. у с. Новосілки, де був похований у чужому гробівці (владик Винницьких). * * * Величезний внесок М. Шашке% вича у національний та літературний поступ Галичини можна лаконічно висловити такими висновками: — Він перший почав проповідувати народною мовою в церкві (спочатку у духовній семінарії, 22.02.1830 р. у соборі св. Юра у Львові); — у своїх творах звернувся до княжої доби, до козацьких часів; — проголосив ідею єднання слов’янських народів, єдності українського народу (Наддністрянської і Наддніпрянської частин України), української соборності, вказавши, що ми окремий народ, одне живе тіло, одна велика душа; — написав читанку і дав правопис; — в українській літературі написав сонет; — організував та об’єднав прогресивну українську інтелігенцію в гурток “Руська трійця” і спрямував його діяльність на жертовну національно-патріотичну працю. — був натхненником і організатором видання “Русалки Дністрової” — першої книжки в Галичині народною мовою. * * * Українці свято шанують пам’ять про величну постать Маркіяна Шашкевича, — духовного предтечі і натхненника національного пробудження на Придністрянщині. 1 листопада 1893 року з ініціативи Товариства “Просвіта” у Кам’янці-Струмиловій (очолив оргкомітет О. Огоновський) відбулося перепоховання М. Шашкевича на Личаківському кладовищі у Львові (у зв’язку з 50-річчям смерті поета). 1906 року встановлено надгробний пам’ятник М. Шашкевичу (скульптор Г. Пер’є). У жовтні 1911 р. (з ініціативи Д. Танянчкевича) в с. Підлиссі, на Білій Горі за народні кошти встановлено велетенський пам’ятник-хрест (висота хреста 18 м, постаменту — 8 м, архітектор А. Лушпинський). Відтоді проводяться щорічні масові походи на Білу Гору, до пам’ятника М. Шашкевичу. У листопаді 1961 р. Львівський державний університет ім. І. Франка (ректор Є. Лазаренко) урочисто відзначав 150-річчя від дня народження М. Шашкевича. На ювілеї П. Загребельний зазначив: “Якби не маленький томик М. Шашкевича, українська література, мабуть, не мала б тритомника творів В. Стефаника і стотомника І. Франка…” (Шашкевичіана. Вип. 3—4. Львів—Вінніпег, 2000. — С. 602). 1961 року при сільській бібліотеці в с. Підлиссі відкрито кімнату-музей М. Шашкевича, встановлено пам’ятний камінь у “Маркіяновій сосниці”, де стояв будинок, у якому народився поет. 1962 року у с. Підлиссі відкрито пам’ятник М. Шашкевичу (скульптор Д. Крвавич, архітектор Р. Палюх). 23 листопада 1986 р. (175 років від дня народження М. Шашкевича) у с. Підлиссі відкрито музей-садибу, а посеред її двору — погруддя М. Шашкевича. На території музею є оспіваний поетом колодязь, розлогі старезні дуби, залишки саду. Виступаючи на урочистостях голова Всеукраїнського ювілейного комітету Олесь Гончар, сказав: “Ніколи не заросте стежина до Маркіяна Шашкевича. Слава його стала справді всенародною…” У 1989 р. у Львові в реставрованій дзвіниці Святодухівської церкви відкрито Музей “Русалки Дністрової” і встановлено пам’ят- Камертон Маркіяна Шашкевича ник М. Шашкевичу (скульптори Д. Крвавич і М. Посікіра; архітектори В. Дубина і М. Федик). 9 жовтня 1988 р. у с. Нестаничі відкрито символічний камінь на церковному подвір’ї з написом, що на цьому місці буде встановлено пам’ятник М. Шашкевичу. До речі, у цьому селі був священиком й І. Вагилевич (грудень 1846 — серпень 1848). 2 грудня 1993 р. у с. Нестаничі було відкрито пам’ятник М. Шашкевичу (скульптори Я. Мотика (Львів) і В. Шишов (Київ), архітектор М. Матвіїв). Нині громадськість району і області (Львівське крайове товариство “Рідна школа”, “Просвіта”, Союз українок та ін.) докладають максимальних зусиль, щоб у с. Нестаничі у плебанії, що біля пам’ятника, відкрити музей-садибу. Хочуть, щоб і святкування 200-річчя від дня народження М. Шашкевича, і створення та відкриття музею-садиби стали всеукраїнськими, а музей заснувати за народні кошти. З цією метою ЛКТ “Рідна школа” звернулося до Президента України, Прем’єр-міністра, голови Верховної Ради, народних депутатів, управлінь освіти і науки усіх областей, відомих і багатих людей, підприємств і установ, щоб кожен сущий в Україні пожертвував для цього власні кошти і тим самим конкретними ділами сповняти заклик М. Шашкевича до єднання Сходу і Заходу України. На жаль, поки що отримали відповіді лише від народних депутатів України М. Чечетова і М. Катеринчука, які замість того, щоб пожертвувати власні кошти, переадресували наше прохання в облдержадміністрацію. Прикро, що досі немає ні указу Президента України, ні постанови Уряду чи Верховної Ради щодо всенародного святкування 200-річчя від дня народження М. Шашкевича. Невідомо, чи створений із цього приводу Всеукраїнський організаційний комітет та хто його очолює. А часу залишається дуже мало. Варто ще раз можновладцям нагадати, що 1986 року 175-річчя від дня народження М. Шашкевича святкувалося на всеукраїнському рівні, а Всеукраїнський оргкомітет очолював О. Гончар. І хочеться запитати: “Невже в незалежній Україні менше України, ніж в СРСР?”. Силами громадськості на сьогодні зібрано близько 100 тис. грн, будівельні роботи у с. Нестаничі розпочнуться у квітні. Запрошуємо всіх, хто не байдужий до своїх великих українців, до української історії, пожертвувати посильні кошти для створення музею-садиби М. Шашкевича ус. Нестаничі Радехівського району Львівської області. Гроші перераховувати на спеціальний рахунок: №26008318026 в АТ Райффайзенбанк “Аваль”, МФО 380805 ЕДРПОУ 36736940 за адресою: м. Радехів, вул. А. Шептицького, 2, Благодійний фонд імені М. Шашкевича. Прізвища усіх благодійників будуть занесені у спеціальну книгу музею-садиби. Крім того, громадськість організовує Міжнародні Шашкевичівські читання, які відбулися 6—7 червня у с. Вузлове — Нестаничі, готується до видання книга “М. Шашкевич і Радехівщина”, книга віршів про М. Шашкевича, альбом малюнків “Слідами М. Шашкевича” і, звичайно, 6 листопада — велелюдне святкування 200-річчя від дня народження М. Шашкевича. Разом, разом, кто сил має, Гоніт з Русі мраки тьмаві! Центральна частина експозиції музею'садиби — альманах “Русалка Дністрова”

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин