Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
День журналіста “Журналісти — це рупори будь'якого суспільства”. · с. 9сторінка оригіналу ↗

«ВИБІР ЗАВЖДИ Є»

Слово Просвіти, №23 за 2011 рік

слова. Зараз свободи не бракує нів чому. Та не буду конкретизувати з приводу першого питання (не предмет моєї розмови), а от друге якесь дуже сумнівне. Бо чому ж так незатишно маленькій людині у “цьому інформаційному просторі”? Чому їй так нетутешньо у цій країні? Цікаво, що сказав би сьогодні на те мудрий дід Стах, який звик нічого не приймати на віру, все “попробувати на зуб”? Коли країна була за залізною завісою, ми ловили кожне слово правди, старанно пересіюючи інформацію, як професійні золотошукачі. І та правда була нашим здобутком. Тепер ми — в полоні інформації… дезінформації, дезорієнтації… Так, журналістика у цьому суспільстві, якщо вона не тільки професія, а й спосіб життя, і справді небезпечна. Проте таке враження, що частіше для самих журналістів, вірних давньому кредо “я з народом”. Бо йдеться про суспільство посттоталітарне, постгеноцидне, де кожне слово правди на вагу золота. Я не згодна, що місія журналіста — захистити. Місія журналіста — осягнувши глибину явища, його причини і наслідки, відкрити очі на правду, яка не потребує апеляцій. Журналіст — як дятел зі сновидінь головного героя “Записок самашедшого” Ліни Костенко, — він мусить клювати у скроні націю, аморфну і збайдужілу до самої себе. А вже нація повинна зробити свій стратегічний вибір — жити-утверджуватися чи… Вибір завжди є. А це люди, без яких наш випуск був би неможливий. Сидять Тетяна Щербак, Ірина Шевчук; стоять: Вікторія Дика, Олег Бесський, Наталія Скринник

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин