День журналіста “Журналісти — це рупори будь'якого суспільства”. · с. 9сторінка оригіналу ↗
ЛЛююббоовв ГГООЛЛООТТАА:: «ХОЧУ ЩЕ!»
Слово Просвіти, №23 за 2011 рік
Іноді я сама собі заздрю: скільки людських світів відкрила мені газетярська, радійна й видавнича робота! Які імена, які сюжети, які неймовірні персонажі, конфлікти й розв’язки, які ідеї зі мною і навколо мене. Завдяки цьому мені завжди було і є цікаво жити і працювати. Зрідка, але буває, говорю собі щасливо: ти це зробила! Допомогла, підтримала, а може, й врятувала… Часто відчуваю, що б’юся грудьми в бетонну греблю. Але не головою: крапля камінь точить. Я — крапля. А ще не забуваю сміятися над обставинами та бути критичною до себе. Не боюся не боятися! 13 грудня 2011 року у мене сорокарічний професійний ювілей — аж так давно, в дніпропетровській обласній газеті “Зоря” мені, п’ятикурсниці українського відділення філологічного факультету Дніпропетровського держуні-
Фото Євгена Букета верситету заповнили трудову книжку. І я з чистою радістю можу це відсвяткувати. Але не буду. Працюватиму, готуватиму новорічний випуск “Слова Просвіти”, із завмиранням чекатиму даних про передплату тижневика на 2012-й рік, підписуватиму до друку чергове його число. Очевидно, увечері цього дня подумаю: я завжди говорила, думала, писала про українців, про те, що нам нестерпне й болюче, рідне й незмінне. І хочу ще!
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
