Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Події, факти, коментарі · “Найвищі посадовці справді господарі свого слова: захотів — дав слово, захотів — забрав назад”. · с. 2сторінка оригіналу ↗

СВОБОДА СЛОВА — ДО ВОРІТ МЕЖИГІР’Я

Слово Просвіти, №23 за 2011 рік

Але здивувало, що аж 8 цих послуг тепер не надаватимуться, принаймні, в угоді проти них стоять нулі. Між тим, послуги потрібні. Наприклад, прибирання снігу, посипання тротуарів піском чи сіллю, перевірка димоходів і вентиляційних каналів щодо пожежної безпеки. Так-от, наш читач висловив цілком резонне припущення: на ці необхідні послуги комунальники напишуть окремі угоди і змушуватимуть мешканців їх підписувати. Звісно, послуги — за додаткову плату. “Це ж справжні побори”, — обурюється співрозмовник. Що тут заперечиш? Щодо другої угоди, яку запропоновано підписати людям, тут ідеться про тепло-, водоі газопостачання. Ключові послуги. Дивує лише, що людям пропонують їх укласти не напряму з відповідними службами, а через трьох посередників. Нащо потрібна така морока і додаткові витрати? Тему комунальних поборів продовжує в листі до редакції газети наша читачка Олександра К. з Миколаївки Слов’янського району на Донеччині, багатого, як нам кажуть, регіону, який переповнений енергоносіями. Кілька років тому вона купила стару хату, звичайно, електрифіковану. В хаті тій не мешкала, електрику майже не вмикала, але справно платила за ті витрачені кілька кіловат. Про що повідомляла електрикам. Але користувалася пенсіонерка електрикою недовго. Працівники електромереж відрізали хату від енергопостачання. А коли жінка звернулася, щоб відновити його, їй заломили таку ціну: 500 гривень за підключення електрики і ще 800 гривень за встановлення лічильника. “Кому мені скаржитися, я не знаю, і платити мені нема чим і нема за що. Бо я нічого не порушувала”, — пише жінка в листі. Віримо, що платити такі побори нічим, а головне — за що ж платити? А скаржитися слід хіба що рідній донецькій владі, губернатору А. Близнюку, котрий теж був на отому засіданні уряду. Можна й ще вищому посадовцеві-землякові. …Днями чую в тролейбусі, як один пенсіонер говорить іншому: “Чув, як Янукович відчитав Азарова на засіданні уряду по тарифах? Каже, треба думати про людей…” І такий уже, бачу, задоволений цей пенсіонер. Аякже, відчитали, поговорили, пообіцяли навести лад… Петро АНТОНЕНКО Стільки вже сказано й написано про узурпацію Віктором Януковичем державної резиденції Межигір’я! І про саме оце святе для нашої історії місце. І про ці 137 гектарів райської території. І про непристойну розкіш у бідній країні. У відповідь — ігнорування. Рік тому, 4 червня 2010-го, коли на прес-конференції журналісти таки дістали Януковича запитаннями про Межигір’я, глава держави заявив: “Збираймося, зараз поїдемо”. Мовляв, там, на місці, все вам продемонструю. І хоч телекамери прямого ефіру тут же вимкнули, але із заявленим щось треба було робити. А не хотілося. Поважну причину для “непоїздки” було знайдено: в Адміністрації Президента нема автобуса, аби везти журналістську братію. Минув рік. Журналісти — народ пам’ятливий, неодноразово публічно нагадували про обіцяну екскурсію до президентського маєтку. Тож перша річниця обіцянки, а ще — професійне свято — День журналіста спонукало колег — активістів громадського руху “Стоп цензурі” оголосити 6 травня невеликий пікет перед воротами президентської резиденції в Межигір’ї. Мета акції — проста і зрозуміла. По-перше, нагадати главі держави, що він ігнорує публічні звинувачення в корупції, пов’язані з “приватизацією” Межигір’я. По-друге, привернути увагу громадян до даної і невиконаної обіцянки президента — чи не є це віддзеркаленням цілої системи таких “обіцянок-цяцянок”, починаючи з виборчої програми. Не варто нагадувати, що наша Конституція гарантує право громадян на подібні акції без попередніх дозволів, заявок, реєстрацій. Слід лише повідомити місцевій владі — організатори журналістської акції повідомили про наміри Новопетрівській сільській раді, на території якої знаходиться Межигір’я. 4 червня збори журналістів були заборонені судом. Київським окружним адміністративним. Рішення ухвалила суддя Ганна Панова. За позовом, який подав до суду сільський голова Нових Петрівців Родіон Старенький. Сільський голова заявив, що подав позов із проханням заборонити збори журналістів, діючи в інтересах односельців. Акція, мовляв, була запланована на одній із вулиць села і заважала б селянам іти на роботу. Насправді ж, селяни десятою дорогою обходять Межигір’я, точніше, їх “обходять”, бо до президентського обійстя їх не допускають і на гарматний постріл. Про що ж мова? А голова не посоромився попросити суд заборонити таку акцію… на весь 2011-й рік, з усіма його робочими і вихідними днями. Натомість запросив журналістів у Нові Петрівці… з лопатами і сапами — впорядковувати територію, адже саме цими інструментами уряд радить посполитим рятуватися від шаленого подорожчання продуктів. Ще далі пішла суддя Панова. Вона не лише підтримала позов сільського голови, а й знайшла нові аргументи проти. Головний — клопіт про тишу і спокій одного з селян, прізвище якого — Янукович. Спершу суддя констатувала, що “місцем проведення зборів оголошено місце проживання президента України, а не місце його роботи”. Ідалі в ухвалі суду: “Беручи до уваги конституційні засади захисту права людини на особисте життя, його недоторканість, право на відпочинок у позаробочий час, вказаними зборами відбудеться порушення наявних особистих прав людини”. Оце турбота про ЛЮДИНУ! Задля неї суддя може “забути”, що понеділковий ранок, на який планувалася акція, — це робочий день і робочий час у країні, то до чого тут турбота про “відпочинок”? А “забути”, що офіційним “місцем проживання” Януковича Віктора Федоровича є місто Київ, Оболонська набережна, будинок №15 (див. його декларацію про доходи). Про що ця історія в День журналіста України? Ми ще раз побачили, що таке сфарсований суд. Що політичні лідери, найвищі посадовці справді господарі свого слова: захотів — дав слово, захотів — забрав назад. А ще побачили, яка свита грає нашого короля. …У понеділок вранці, в День журналіста, близько 60-ти колег все-таки приїхали до резиденції Януковича в Межигір’ї. Як вони дотепно пояснили, щоб перевірити, чи буде виконано рішення суду про заборону акції. Відпочивати президентові вони не заважали, бо о 9 ранку він виїхав із воріт резиденції і помчав на роботу. Біля журналістів не зупинився. З наступної машини до журналістів вийшла прес-секретар президента Дарка Чепак. Вітаючи зі святом, винесла колегам букет квітів і величезний торт. Ніхто з журналістів не взяв жодної квітки, прес-секретареві довелося покласти їх при дорозі, а торт, на який теж ніхто не кинувся, поставити на ґанок комендатури. Ось так, учергове, розминулися преса і влада…

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин