Гаряча тема · “Наші діти мають право учитись у нормальних школах, вивчати українську як державну”. · с. 3сторінка оригіналу ↗
«ТАБАЧНИЄ РАСТЄНІЯ» НА ДОНЕЧЧИНІ
Слово Просвіти, №23 за 2011 рік
ширилися чутки про ліквідацію закладу. Спочатку про це повідомили шкільну адміністрацію, потім на загальношкільних батьківських зборах — батьків: мовляв, на утримання школи не вистачає 352 тисячі грн, а економічний ефект від її закриття становитиме 297 тисяч 900 грн. Окрім економічних, вишукували й інші причини: вчителі не пройшли дострокову атестацію тощо. На звернення батьків і вчителів до різних інстанцій відповіді були однозначні, ніби під копірку: ліквідація школи — законна. Насправді порушена постанова Кабміну №315 від 19 квітня 2010 року за підписом прем’єр-міністра Азарова “Про оптимізацію шкіл”, у якій сказано, що школи І ст. оптимізуються за наявності дітей менше 10, І—ІІ ст. — якщо менше 40, І—ІІІ ст., якщо дітей менше 100. У приміщенні цієї школи навчається 170 дітей, окрім цього, 60 учнів вечірньої школи, третій поверх здано в оренду Харківському політехнічному інституту, де знаходиться консультаційний пункт і навчається понад 200 студентів. У розрахунках щодо рентабельності навмисно не врахували ні вечірньої школи, ні інституту, отже, результати навмисно спотворено. Школа добротна, простора, світла, з автономним опаленням, із великим спортзалом, різними кабінетами, багатою бібліотекою. На ремонт класних кімнат і коридорів міський відділ освіти коштів давно не виділяє, все за рахунок батьків. Проте мер Тореза Віктор Антонов вважає, що за-
Фото М. Цимбалюка
Ірина Круглова, голова ініціативної групи батьків школи № 111 із Донецька мість того, щоб утримувати школу №27, краще ці гроші спрямувати на утримання апарату управління. Батьки, громадськість неодноразово брали участь у пікетуваннях, писали звернення, які зазвичай повертаються до місцевої влади. Цього разу зі скаргами звернулися до Генпрокуратури, де їм пообіцяли взяти справу на контроль. У Законі про місцеве самоврядування, до речі, зазначено, що у компетенції органів місцевого самоврядування лише дошкільні заклади. А тут ситуація така: у місті був 51 дитсадок, зараз лише 17. Натомість інших — супермаркети, кафе, ресторани, чи й просто руїни. Дитсадочків бракує, щоб влаштувати дитину, батьки пишуть заяви одразу як дитина народжується: через три роки, може, дійде черга. Де були дитячі садки — був дитячий сміх, радість, надія. Де нинішні “точки” — там неможливо жити, страшно ходити: стрілянина, щури, собаки, загазованість від автівок тощо. Коли проаналізувати звернення батьків, учителів різних шкіл, які “підлягають закриттю”, можна зробити висновок, що причини цього дуже подібні: боротьба з українською мовою, яка почала відроджуватися, бажання захопити (переважно за безцінь) гарні приміщення в престижних районах. Люди це розуміють і починають щоразу активніше відстоювати свої права: на вибір мови, школи, на працю (адже вчителів ліквідованих шкіл працевлаштовувати ніхто не збирається). До речі, лише широкий розголос про події, втручання журналістів, громадськості, народних депутатів допомагають відновленню справедливості. Перемоги вже є, сподіваємося, їх більшатиме.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
