Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
«Просвіта» · “Українці Севастополя під проводом “Просвіти” вийдуть на акції непокори”. · с. 5сторінка оригіналу ↗

Звернення до громадськості і до депутатів Верховної Ради України

Слово Просвіти, №23 за 2012 рік

Голові Верховної Ради України Володимиру Литвину Ми, члени Громадської ради при Васильківському міському голові занепокоєні спробою де+ путатської більшості Верховної Ради України змінити мовну си+ туацію в нашій державі не на ко+ ристь українців, а отже, на шко+ ду всьому українському сус+ пільству. Нагадуємо, що мовне питання виникло не через істо+ ричне бажання українців бути двомовними, не через утиски українцями російської мови чи мов інших національних мен+ шин, а через цілеспрямоване ви+ корчовування нашої самобут+ ньої мови впродовж кількох сто+ літь перебування України в складі царської Росії та радян+ ської імперії. Невже ж авторам законопро+ екту №9059 народним депутатам Колесніченку і Ківалову невідо+ мо, що українську мову офіційно, в різний спосіб, упродовж кіль+ кох століть забороняли десятки разів. Але найбільше вона по+ страждала в 30+ті роки минулого століття, коли Голодомор, висил+ ки, масові репресії, агресивний атеїзм, руйнування звичних ви+ робничих і людських відносин знищили українську хлібороб+ ську еліту, а далі й верхівку націо+ нальної інтелігенції. Унаслідок цього геноциду по+ нівечено психологію, філософію, віру, культуру, а головне — сплюндровано неписані норми і правила поведінки, згідно з яки+ ми кожне наступне покоління будувало своє життя на досвіді своїх батьків, дідів і прадідів. Та+ ким чином, знищено систему пе+ редачі життєвої мудрості від по+ передніх поколінь наступним. Загибель ще близько 8 млн укра+ їнців під час Другої світової війни і швидке наповнення України представниками інших народів Радянського Союзу, зокрема ро+ сіянами, — стійкими носіями ро+ сійської національної ідеї, а особливо російської мови, яка для них є святинею, невідворотно змінювало національну непов+ торність знесилених бездержав+ ністю українців, особливо сходу і півдня України, аж до втрати ни+ ми рідної мови. На час проголо+ шення незалежності нашої краї+ ни принаймні 30 % нащадків ве+ ликої української родини втрати+ ло відчуття належності до укра+ їнства. Цей результат вражає, як+ що врахувати, що розквіт мовно+ го переродження українців при+ падає на період, коли російська національна меншина складала не більше 15 % від усього насе+ лення України. Що ж то за бра+ терські стосунки були між двома народами, якщо українці раптом так беззастережно “полюбили” мову іншого народу, що відцура+ лися рідної?! Як могло статися, що мова значно меншої за кіль+ кістю національної групи запану+ вала над великим українським народом на його власній землі? А сталося це внаслідок страшного цивілізаційного потрясіння. На+ певно ніхто (особливо росіяни) не сумнівається, що втрата наро+ дом мови як базового складника його національної сутності якраз і є кричущим фактом такого не+ щастя. Власне, і без доказів зро+ зуміло, що втрата мови не зміц+ нює, а спустошує народ. Адже мова будь+якого народу — осердя його культури. А без утвердження і розквіту національної культури неможливий розвиток конкурен+ тоспроможної економіки. Важко, наприклад, уявити, щоб угорці, поляки чи росіяни могли бути са+ модостатніми державними наро+ дами без національних культур, а тим більше без національних мов. Ці та інші обставини від по+ чатку проголошення незалеж+ ності України просто волають про необхідність повернення в лоно українства зросійщених ук+ раїнців, а не про їхнє остаточне виродження, що і передбачає за+ конопроект україноненависни+ ків. Сподіваємося, що свідомі громадяни російського поход+ ження, носії російської ідеї, не підтримують цей божевільний за+ дум. Бо той, хто цінує власну не+ повторність, ніколи не руйнува+ тиме мову знекровленого гено+ цидом народу. Тож усім, хто необачно під+ тримує ідею офіційної двомов+ ності українців, варто знати, що мовне питання довгострокове, драматичне і криваве. Необхідно усвідомити, що мовне питання не можна вирішувати за фактом співвідношення носіїв україн+ ської та російської мов. Тому кожен, хто живе в нашій країні і хоче добра собі та своїм дітям і онукам, повинен допо+ могти Україні стати повноцінною соборною державою, наповне+ ною українським змістом. Іти ін+ шим шляхом неприпустимо. За наявного низького рівня загаль+ ної і політичної культури дві мови — це два різні світи, подвійні стандарти, поділ суспільства на “наших” і “не наших”, це сепара+ тизм, чергова трагедія. За таких обставин кожен, хто не втратив здатність осмислюва+ ти і співчувати, повинен у скор+ боті схилити голову перед пам’яттю мільйонів закатованих українців і застерегти себе від то+ го, щоб не стати співучасником чергового великого злочину. Цього не станеться, якщо на+ щадки козацького роду вивіль+ няться зі шкіри “роздвоєного хохла” і усвідомлять, що вони — українці, а не “украінци”. Зусилля громадсько+політич+ ного активу нашої країни варто спрямувати на відродження укра+ їнської нації через відродження її культури та мови, без чого успіш+ ний розвиток суспільства і дер+ жави неможливий. Нагадуємо всім, що автором української незалежності є саме Українська нація, яка складає близько 80 % від усього населен+ ня. Пам’ять про тих, хто виборю+ вав цю незалежність у різні періо+ ди нашої історії, має бути охо+ ронною грамотою про право ук+ раїнців бути господарями на сво+ їй землі. Тож ми вимагаємо зняти за+ конопроект №9059 з розгляду Верховною Радою України. А. Т. МАРУЩАК, голова Громадської ради при Васильківському міському голові Фото Олександра Литвиненка

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин