Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Рідний край · “Звільнення від негативної спадщини минулого вимагає відтворення картини злочинів і глибокого осмислення їхніх коренів”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

Засновано Премію імені академіка Петра Тронька

Слово Просвіти, №23 за 2012 рік

29 травня в залі засідань Ученої ради Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна відбувся урочистий пленум Правління Національної спілки краєзнавців України, присвячений 85-річчю виходу в світ першого числа журналу “Краєзнавство”. Виступає проректор ХНУ ім. В. Н. Каразіна Микола Азарєнков Євген БУКЕТ, фото автора летарій”, після того, як УКК мав чіткі дані про бюджет, у якому жодних коштів на видання не передбачалося. І все-таки, маючи незначні операційні фонди, Комітет почав видавничу справу і спромігся видати 1927 року три числа; 1928 року — десять; 1929 року — десять чисел у трьох випусках; 1930 року — п’ять чисел часопису. Але тоталітарний режим швидко згорнув цю діяльність, знищивши 30 тисяч дослідників рідного краю. І тільки в повоєнні роки життя українського краєзнавства відродилося. 1990 року створено Всеукраїнську спілку краєзнавців — правонаступницю УКК, яка відновила 1993 року і журнал “Краєзнавство”. Світ побачило вже 77 його чисел. Журнал виходить щоквартально. Значно поліпшилися обсяги, наклад і вагомість Наприкінці травня 1925 року в Харкові відбулася велика нарада за участю 22 регіональних краєзнавчих осередків — Перша Всеукраїнська конференція краєзнавства, на яку зібралися спеціалісти різних галузей науки, причетні до справи дослідження рідного краю. На конференції ухвалили рішення про створення Українського комітету краєзнавства (УКК). 8 січня 1927 року УКК вирішив: “Приступити до видання періодичного органу в розмірі 2 друкованих аркушів, накладом в 2000 примірників”. Перше число журналу “Краєзнавство” побачило світ у квітні 1927 року на друкарських верстатах найбільшого Харківського виробництва “Про- Роман ПОДКУР, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАНУ, відповідальний секретар Головної редколегії науково-документальної серії книг “Реабілітовані історією” В історії кожного народу є героїчні й трагічні сторінки. У нашій історії чи не найтрагічніші ті, що пов’язані з репресивною політикою більшовицького режиму. В історичній пам’яті народу назавжди закарбувалися людські трагедії 1930-х років, коли за необережне слово можна було заплатити життям. Сотні тисяч загинули безвинно, бо спрацьовувала заохочувана режимом система доносів і наклепів. Непоправних і нічим не виправданих втрат зазнав український народ унаслідок масових політичних репресій, різноманітних утисків прав і свобод, які торкнулися всіх верств населення, обірвали та скалічили життя мільйонів наших співвітчизників. Звільнення від негативної спадщини минулого — завдання непросте. Воно вимагає не тільки формального відтворення картини злочинів, а й глибокого осмислення їхніх коренів. Воно може бути успішно вирішене лише за величезної концентрації зусиль науковців, ентузіастів, які вбачають у чесному відтворенні історичної правди запоруку неповернення до часів страшного лихоліття. Перший, дуже важливий крок до реалізації цього завдання було зроблено ще в Радянській Україні. 17 квітня 1991 р. Верховна Рада республіки ухвалила Закон “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні”, в якому знайшла у собі мужність визнати: “Мільйони безвинних людей на підставі антигуманних і антидемократичних законів та внаслідок прямого беззаконня і свавілля зазнали переслідувань за свою політичну діяльність, висловлювання та релігійні переконання”. Рішуче відмежувавшись від терористичних методів керівництва, Верховна Рада України, як відомо, одним зі своїх пріоритетів проголосила відновлення історичної справедливості. Відповідаючи на соціальний запит українського суспільства, керівництво Національної академії наук, Інституту історії України НАНУ, Служби безпеки України, спільно з Державним комітетом по пресі, Українським історико-просвітницьким товариством “Меморіал”, Всеукраїнською спілкою краєзнавців ініціюважурналу після 2008 року, коли Всеукраїнська спілка краєзнавців отримала статус Національної. З 2009 року журнал отримав фахову реєстрацію у ВАК України та безкоштовно надходить у 140 найбільших фондосховищ країни (університети, бібліотеки, архіви, музеї), крім того його pdf-версія доступна для завантаження на сайтах НСКУ, Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського та Інституту історії України НАН України. Напередодні ювілею інформація про журнал “Краєзнавство” з’явилася і в українському мовному розділі Вікіпедії. А на урочистостях у Харкові дослідники рідного краю презентували диск, на який вмістили повну електронну версію свого часопису з 1927 до 2011 року. Також під час урочистого пленуму йшлося про сучасні тенденції українського краєзнавчого руху, проекти Спілки, зокрема цикл документальних фільмів “Музейні скарби України”, презентований нещодавно в інформаційній агенції “RegioNews” та краєзнавчі експедиції. Свої видання учасникам пленуму презентували харківські краєзнавці, видавці й редактори української Вікіпедії. Члени правління НСКУ також відвідали місця, де працював у 1920-ті Український комітет краєзнавства та розміщувалася редакція журналу “Краєзнавство”. Ініціатором відродження і незмінним головою Спілки краєзнавців (до 2011 р.) був доктор історичних наук, професор, ака- Члени правління НСКУ біля будівлі, в якій побачило світ перше число журналу “Краєзнавство”

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин