Читацьке віче · “Система випалювання історичної пам’яті діяла безвідмовно”. · с. 14сторінка оригіналу ↗
Про сучасні ікони стилю Відродження Дмитро Степовик. Новий ренесанс: Ікони Андрія Дем’янчу$ ка. — Київ: Видавництво імені Олени Теліги, 2012. 368 с., 189 іл.
Слово Просвіти, №23 за 2012 рік
о. Віталій КЛОС
Після відновлення Незалежності Укра+ їни почали бурхливо розвиватися храмове будівництво та іконопис (оскільки жодний православний храм не може бути без іко+ ностаса) й монументальне настінне ма+ лярство у храмах. Тому після 70+ти років офіційного безбожництва, яке було в СРСР за радянської влади, виникла потре+ ба у кваліфікованих архітекторах храмово+ го будівництва та майстрах церковного ма+ лярства, насамперед в іконописцях. Звіс+ но, без участі у підготовці таких спеціаліс+ тів вищих мистецьких навчальних закла+ дів, художніх училищ нашвидкуруч вирі+ шити цю проблему було б неможливо. На щастя, з Божої волі, дві Академії мистецтв, у Києві та Львові, ще в 90+х роках XX сто+ ліття відкрили кафедри сакрального мис+ тецтва, очолювані професорами+художни+ ками, які вірять у Бога і мали досвід іконо+ писців: у Києві — професор Микола Сто+ роженко, у Львові — професор Роман Ва+ силик. За 10—15 років ці кафедри підготу+ вали десятки молодих іконописців, які розмальовують храми й іконостаси в тра+ диційних мистецьких стилях, властивих минулому українському сакральному мис+ тецтву: від стилю Київської Русі (так зва+ ного візантинізму) до бароко і класицизму в їхніх українських варіантах. Про одного з таких молодих іконопис+ ців, вихованців професора Романа Васи+
лика зі Львівської академії мистецтв, Андрія Дем’янчука, написав моногра+ фію відомий дослідник сакрального мистецтва, професор КПБА, який уже 20+й рік викладає курси “Історія хрис+ тиянського мистецтва” та “Методика науково+богословської роботи” в нашій Академії Дмитро Власович Степовик. Специфіка досліджень ікон цього авто+ ра полягає в тому, що він приділяє особ+ ливу увагу стилістиці ікон, оскільки са+ ме стилі тісно пов’язані з богословськи+ ми основами ікон — зі Священним Пи+ санням, Священним Переданням, з іс+ торією Вселенської Церкви, з догмати+ кою, церковними канонами. Через ко+ лір, композицію, трактування часу й простору в іконі й інші нібито “фор+ мальні” особливості ікон художники завжди виражали складну символіку, підкреслювали суттєві моменти змісту й духовності ікони. Львів’янин Андрій Дем’янчук обрав стильовим ключем для створюваних ним ікон український варіант ренесансного стилю, який розвивався й розквітав в Ук+ раїні в XVI та в першій половині ХVII сто+ літь, коли були створені чудові іконостаси (про них захоплено писав сирійський архі+ диякон Павло Алепський у своїх щоден+ никах під час поїздок Україною в середині ХVII століття), розмальовані сторінки ру+ кописних книг, наприклад, Пересопниць+ ке Євангеліє. Особливості українського варіанта ренесансного стилю в іконописі полягають в ясності палітри, щедрому ви+ користанні позолоти, рослинних мотивах на орнаментах, а особливо в академічно правильних зображеннях ликів і постатей святих людей. Ще одна особливість — до+ тримання гармонії та законів симетрії в композиції ікон. Усе це є на іконах пензля Андрія Дем’янчука, намальованих на дош+ ках, чудово вирізьблених в українській класичній традиції його батьком, профе+ сійним різьбярем із вищою академічною освітою Левком Івановичем Дем’янчуком. Професор Дмитро Степовик характе+ ризує новоренесансний стиль ікон Андрія Дем’янчука саме у зв’язку з давньою укра+ їнською традицією. Він детально студіює ікони Господа Ісуса Христа, пресвятої Бо+ городиці, апостолів, пророків, празникові ікони, а також численні ікони святих Все+ ленської Церкви, зокрема Української:
Володимира, Ольги, Антонія, Феодосія, Бориса, Гліба; витончено і натхненно зоб+ разив митець популярних в Україні святих Східної Церкви Миколая Чудотворця, Ди+ митрія Солунського, Юрія Змієборця (Ге+ оргія Переможця), Філарета Милостивого (до речі, оригінал небесного покровителя, подарований на 80+річчя Святійшому Пат+ ріархові Філарету; ікона перебуває в осо+ бистому зібранні владики), першомучени+ ка архідиякона Стефана та інших. Книгу легко читати, хоч це суто науко+ ва праця — з додатками, примітками, біб+ ліографією. Професор Степовик перед ви+ ходом у світ цієї праці написав і видав п’ять книг із давнього і нового іконопису, а раніше — низку солідних праць із давньої гравюри. У нього вироблений і відшліфо+ ваний метод дослідження священного мистецтва Церкви, тому його книги дуже популярні. Передмова до книги про Анд+ рія Дем’янчука “Українська ікона — уні+ кальність, що розвивається на основі мис+ тецьких стилів”. Далі такі розділи: “Чи мо+ же бути ікона ренесансного стилю?”; “Молитва і праця”; “Дослідження різьби іконостасів”; “Пластика і малярство: Сти+ льова суголосність”; “Схід і Захід: Спільні духовні й естетичні цінності”; “Проти ікон “криворуких і кривоносих”; “Найпрек+ расніший серед синів Людських”; “Чесні+ ша від херувимів”; “Матір світла”; “З Риму до Бердичева — чудова історія однієї чу+ дотворної ікони”; “Марія постійно допо+ магає нам”; “Ніжність і Знамення”; “Від біблійних пророків до святих угодників”. Назва післямови: “Новий вимір давнього мистецького стилю”. Як бачимо, уся роз+ мова триває навколо стилю, але за цим ми бачимо чітку позицію висококваліфікова+ ного мистецтвознавця і богослова (профе+ сор Степовик має три докторські ступені з філософії, мистецтвознавства, богослів’я) і великий досвід студій священного мис+ тецтва Церкви. Книга прекрасно видана. Коліророз+ поділ ікон найточніше відповідає оригіна+ лам, усі ікони репродуковані на крейдяно+ му папері високої якості. Палітурка книги — двох кольорів: пурпурового і коричнево+ го, назва тиснена золотом. Тож видавці разом з автором книги професором Дмит+ ром Степовиком подарували українським християнам книгу, гідну великого і славно+ го мистецтва ікони.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
