Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Культура · “Закладені у Княгині народні духовні й гуманістичні основи підносять її образ до ступеня національного символу”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

Княгиня й Барбі: національний символ і породження глобалізації

Слово Просвіти, №23 за 2012 рік

Олександр НАЙДЕН, доктор мистецтвознавства Згодом, вивчаючи цю та по+ дібні ляльки, ми відкрили, що хрест і вузлова внутрішня будова є типовими ознаками народних ляльок цілого регіону Середньої Наддніпрянщини. Отже, з давніх часів у цьому регіоні існувала певна лялькова культура. Основ+ ний її образний тип — вузлова лялька з хрестом на обличчі або з “пустим” обличчям, але обов’яз+ ково вузлова. Нині в нашій колекції кілька десятків традиційних вузлових ляльок, створених у 1960—1970+ті роки у селах поблизу Черкас, Чи+ гирина, Канева, Золотоноші, Драбова, Обухова по річках Рось, Золотоношка, Супій. Ляльки ви+ готовляли безпосередньо для ди+ тини (автентичні) або за нашим проханням — “зробіть таку саму ляльку, яку робите для онуки, яку колись робили для вас”. Усім на+ шим бабусям+лялькаркам нині виповнилося б 100, 110, а то й 120 років. Їхні ляльки зберігаються лише у нас, але неодноразово репродуковані й описані у стат+ тях і книгах. Нині Ганна Руденко (1908 р. н.) з села Думанці або Ка+ терина Ляшко (1910 р. н.) з села Хрещатик були б здивовані й приголомшені, якби побачили, що образний тип ляльки, який вони зберегли й донесли і яку ро+ били їм ще їхні бабусі, сьогодні у великій кількості виготовляють по всій Україні. Його демонстру+ ють на численних виставках, яр+ марках, днях міст, різних фоль+ клорних святах. Ще більше їх здивувала б нині поширена назва цієї ляльки — “мотанка”. Вислів “крутити ляльку” основний у лексиконі цих і всіх інших ляль+ карок, а назва у всіх ляльок одна — Княгиня. Навіть мати з немов+ лям — Княгиня, і молодиця в очіпнику — Княгиня. Отже, на+ зиватимемо їх Княгинями. Проте Княгиня не тільки на+ зва або тип ляльки, це — певний образ, символ, поширенню якого сприяли наші публікації у періо+ диці 1970—1990 років і вихід у світ книг “Українська народна іг+ рашка. Історія. Семантика. Об+ разна своєрідність. Функціональ+ ні особливості” (1999) і “Україн+ ська народна лялька” (2007). Між тим в останні роки, пара+ лельно зі зростанням суспільного інтересу до Княгині, в Інтернеті з’являються численні судження, витлумачення, практичні поради щодо способів виготовлення, різ+ ні домисли міфічного характеру стосовно цієї ляльки, які звужу+ ють її образні функції, нерідко, спекулюючи на популярності, наділяють її надуманими шаман+ ськими властивостями. Розбіж+ ності поглядів на Княгиню щодо її образу і функцій в Інтернеті і в наших (написаних із допомогою дружини) книгах стали причи+ ною звернення до нас численних майстрів і шанувальників тради+ ційної ляльки. Останнім листом, який, як кажуть, спонукав взятися за пе+ ро, став лист зі Львова від педаго+ га+психолога, автора багатьох ля+ льок Олени Богданівни Тарасен+ ко. Наводжу окремі, найсуттєвіші для подальшої розмови, фраг+ менти цього листа. “Не так давно я насмілилася не лише створювати ляльки, а й потроху навчати інших — запро+ сили провести майстер+клас. Я Вузлова лялька-“княгиня” Катерини Ляшко вирішила, що варто, перш ніж навчати людей створювати ляль+ ки, трохи розповісти про їхню іс+ торію і особливості. Щоб підго+ туватися, звернулася до Вашої книги і за звичкою до Інтернету. Оглядала різноманітні статті і де+ далі більше помічала розбіжності. 1. Щодо термінів. Сьогодні про вузлову ляльку майже ніхто не знає. Усі знають лише про мотанку. Так називають і тради+ ційну вузлову ляльку, і з хрестом замість обличчя, і з пустим об+ личчям, і ляльку з ниток. Мало хто замислюється, що весь цей ажіотаж розпочався з вузлових ляльок, віднайдених Вами та Ва+ шою дружиною у 70+х pp. 2. Про походження. Мотанка (надалі вживатиму саме цю наз+ ву) веде свою історію від Трипіль+ ської культури. Цитата “Першо+ відкривачем трипільської ляль+ ки+мотанки можна назвати Ві+ кентія Хвойку, який 1893 року вперше відкрив залишки давньої цивілізації біля селища Трипіл+ ля”. Я знайшла фото та малюнки фігурок, знайдених на розкопках, проте явної схожості з тими вуз+ ловими ляльками, які дійшли до наших часів, не побачила. Будь+яка лялька веде свою іс+ торію ще від палеоліту, від антро+ поморфічних жіночих зобра+ жень, так званих “палеолітичних Венер”. Дуже схоже на звичайну спекуляцію на двох модних темах — лялька+мотанка та Трипільська культура. 3. Лялька9мотанка — не оберіг. У Вашій книзі жодна з описаних українських ляльок не фігурує як оберіг. Отже, той, хто стверджує, що мотанка — традиційний україн+ ський оберіг, просто лукавить? Причому особ+ ливо на цьому на+ голошують ті, хто створює ляльок масово і на продаж. 4. Про символі9 ку. Хрест замість обличчя у ляльки — то солярний символ (тут ще Даждьбога припле+ ли — це, мовляв, його знак) скрутка в основі голови+ сварга (безкінеч+ ник). 5. Про особли9 вості мотання. Сьо+ годні Інтернетом “блукає” безліч “рецептів”, як створити ляльку — сумнівний оберіг. У листі ще ба+ гато запитань і ко+ ментарів, але ті, що наведені, здаються основними. Щоп+ равда, на них час+ тково відповіла са+ ма авторка листа, проте і мої мірку+ вання тут не зайві. Одразу ж зазначу: я за те, щоб традиційні ляльки, вправно і чесно зроблені, вигідно продава+ лися. Також зазначу, що не вва+ жаю себе монополістом щодо витлумачення та інтерпретації образних і функціональних особ+ ливостей народної ляльки. Я на+ уковець, який у своїх працях до+ тримується тільки фактів — істо+ ричних, фольклорних, етногра+ фічних. Адже правда, яку містить у собі факт (водночас і артефакт) — найбільш цінний здобуток на+ ціональної культури. Проте ляль+ ки вивчаю майже 45 років. Після згаданого серпневого дня у Ду+ манцях почалися мандри по се+ лах, знахідки, невдачі, розчару+ вання, безвихідні ситуації, безре+ зультатні пошуки у фондах де+ сятків краєзнавчих музеїв, праця у бібліотеках, архівах, у фондах Музею іграшки у Загорську (нині Сергєєв Посад) під Москвою, куди їздив тричі. Працював і в фондах тодішнього Ленінград+ ського музею етнографії народів СРСР, де побував двічі. Мав без+ ліч зустрічей із людьми, щасливі знахідки, несподівані відкриття, статті у періодиці, нарешті кни+ ги, в яких частково все описане. Тому, гадаю, маю право вислови+ ти свої міркування щодо ляльки як суперіграшки людства (дру+ гою суперіграшкою є м’яч) і ант+ ропоморфного образу+символу. Найкраще це зробити шляхом порівняння нашої Княгині з аль+ тернативною американською лялькою Барбі (назва узагальне+ на). Остання заполонила весь світ. Втілює образ успіху — фінансо+ вого, політичного, технологічно+ го, промислового, дизайнерсько+ го. Років із п’ятнадцять тому зус+ трів у журналі (в якому не па+ м’ятаю) відомості про те, що ко+ ли б усі Барбі, що були створені й реалізовані у 1960—1980+х роках покласти одну за одною, то мож+ на було б кілька разів оперезати Земну кулю. Масове машинне виробництво цієї ляльки базуєть+ ся на високотехнологічній осно+ ві. Дизайнерський геній створив привабливу, таємничу, але дещо відчужену красуню, яка дістаєть+ ся як нагорода переможцю. Жит+ тя її суцільне свято нескінчених фестивалів, раутів, подіумів, світ+ ських тусовок. На неї працюють кращі кутюр’є і ювеліри. Можна сказати, що Барбі передбачила або навіть спонукала певною мі+ рою виникнення реального жіно+ чого типу, що становить нату+ рально+стилізовану модель ляль+ кового образу+ідеалу. Бути схо+ жою на нього має мріяти кожна жінка цивілізованого світу. Проте така лялька не містить у собі ідеї материнства, не призначена ви+ конувати роль доньки для дів+ чинки, а є радше подругою, ком+ паньйонкою, вчителькою життя. Я за те, щоб українські дівчатка мали у подругах справжніх (не підробних, дешевих) Барбі, вони теж достойні подіумів, фестива+ лів, раутів. Але я й за те, щоб ук+ раїнські дівчатка в душі тримали образ ляльки Княгині, образ, вкорінений в історичне минуле, наповнений духовністю, образ сподівань, очікувань, надій на краще майбутнє. Заради об’єктивності зазначу, що після опублікування в журна+ лі “Декоративное искусство СССР” (1987 р., тобто 25 років тому) моєї статті “Куклы и лю+ ди”, де поряд з українськими Княгинями були описані та ре+ продуковані російські (ярослав+ ські й архангельські) ляльки, і, головне, викладені методичні принципи вивчення ляльки (че+ рез внутрішню будову), в Росії лялькарство почало розвиватися швидко, інтенсивно. Виникли лялькарські товариства ім. Па+ раскеви П’ятниці, почалася ак+ тивна виставкова діяльність, зросла армія колекціонерів та ен+ тузіастів народної ляльки, вихо+ дять книги, захищають дисерта+ ції. В Росії особливо наявне праг+ нення долучитися до світу пред+ ків, протиставити свою традицій+ ну національно+регіональну ляль+ ку чужій спокусливо+привабли+ вій красуні Барбі й стилізованим авторським лялькам. Але в Росії, на відміну від України, нема за+ гальнонаціонального лялькового образу, яким є вузлова лялька Княгиня. Отже, коротко охарактери+ зую, що це за образ, чим він від+ різняється від образу, втілювано+ го Барбі, що в нім позитивне, а що — негативне, що у цих двох лялькових типів схоже і проти+ лежне. 1) Барбі — тип ляльки, в яко+ му переважають елементи реаль+ но+конкретні, натуральні, типо+ во+стандартні. Княгиня — тип ляльки, в яко+ му переважають елементи умов+ но+узагальнені, декоративні. 2) Барбі — породження суто міського середовища, середови+ ща глобальної урбанізації, дітище машинно+технологічних здобут+ ків. Її історичні корені сягають дворянсько+буржуазної культури XVII—XVIII ст. Княгиня — породження сіль+ ського середовища. Хочемо ми цього чи ні, а відправним пун+ ктом української культури, хоч би де вона творилася, є село. Україн+ ська наука, мистецтво, культура загалом містять у своїх надрах елементи духовності, морально+ етичні принципи, вироблені у сільському культурному просто+ рі. Відтак, лялька Княгиня ро+ биться вручну в домашніх умо+ вах. Не стандарт, а канон визна+ чає риси її образності. Каноніч+ но+традиційні фактори проника+ ють і в історичне, і в доісторичне минуле. 3) Барбі — штампована, тира+ жована і стандартизована кон+ кретність (проте є колекційні, малотиражовані Барбі ціною по+ над $15 тис.). Княгиня — рукотворна, інди+ відуальна умовність. 4) Барбі — породження глоба+ лізаційних процесів. Княгиня, її популярність — результат зростання етнічної са+ мосвідомості, один із чинників захисту і збереження національ+ но+культурних надбань. 5) Барбі — продукт пошире+ ної нині тенденції споживання насолоди, що стало метою і смис+ лом життя багатьох людей в усьо+ му світі. Княгиня — буттєво+космоло+ гічний образ материнства, про+ довження роду, історичні корені якого сягають часів пізнання сві+ ту через аграрно+еротичні пара+ дигми. Проте елемент надії в її образі пов’язаний із фактором ідеалізації минулого, тобто пев+ ного скептицизму щодо сучасно+ го. Водночас Княгиня символізує не повернення до первісної при+ роди, а шлях, пройдений Украї+ ною від давніх часів, шлях, на якому поки що сподівань було більше, ніж звершень. Саме ці, означені вище якості Княгині, її образні основи нині потрібні народу, який важко, із зусиллями, вибирається із тенет колоніалізму — фізичного, ідео+ логічного і духовного. Закладені у Княгині народні духовні й гума+ ністичні основи підносять її об+ раз до ступеня національного символу. Проте неможливо передбачи+ ти, скільки Княгиня існуватиме у своїй сьогоднішній образній іпостасі. Тож дякуючи Олені Тарасен+ ко, без листа якої ця стаття не бу+ ла б написана, ми виступаємо за те, щоб вистражданий народом, загалом оптимістичний образ+ символ Княгині був очищений від різноманітних спекуляцій і містифікацій. Усе почалося з того серпневого дня 1968 року, коли ми, я і моя дружина Люд$ мила Семенівна Орлова, побачили першу ляльку з хрестом на обличчі. Це було у селі Думанці на річці Тясмин поблизу Черкас. Вразив саме хрест, набраний із різнокольорових ниток — червоної, білої, зеленої, жовтої, переплетених так, що посередині утворювався чотирикутник.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин