Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
16 З роси й води! · “Низький уклін усім землякам, друзям, шанувальникам творчості Миколи Томенка”. · с. 16сторінка оригіналу ↗

Коли береш — то треба й віддавати…

Слово Просвіти, №23 за 2012 рік

Олеся ТОМЕНКО Фото Ганни ОБОРСЬКОЇ 30 травня 2012 року у Будинку художника відбувся літературно-мистецький вечір із нагоди 75-ліття від дня народження відомого українського поета Миколи Томенка. Кращі майстри слова і пісні прийшли привітати ювіляра. Знакові твори звучали на цьому вечорі. Молитвою стали розділи з “Трудової книжки матері” у виконанні заслуженого артиста України Петра Бойка. Той шевченківський нерв торкнувся кожного присутнього. Доступна і проста, на перший погляд, поезія Миколи Томенка насправді глибокометафорична, сповнена життєвої мудрості й філософського узагальнення. Для Миколи Томенка, батько якого загинув на війні, категорії людяності, честі, моральності, віри у свій народ, у свою мову завжди на першому місці. Так його виховала мати, яка рано пішла з життя. І тому образ матері — центральний у творчості поета. Так і живем. Ніяких перемін, Бо ми не крадемо до свого столу… І тільки бачить, зірко бачить Він З свого земного вічного престолу. Він — Це народ. Його не проведеш. Не можна з ним лукаво загравати. Не може бути почуття без меж: Коли береш — То треба й віддавати… Багато хто з друзів і побратимів поета дізнався про нього більше за ці кілька годин концентрованої творчості, ніж просто спілкуючись щодня. Адже неопублікована мала проза М. Томенка виважена і лаконічна. Книга понад 10 років лежить у видавництві “Український письменник”. Було б добре, якби причетні до книговидавництва люди знайшли кошти і подарували письменнику в рік його ювілею друковану книжку. Микола Томенко чудовий дитячий письменник. Він автор 11 віршованих п’єс-казок. Це п’єси, які б виховували молоде покоління, закладали духовні цінності, які зараз витісняє інтернет, телебачення. Дитячі вірші, які виконали учні дитячої школи мистецтв ім. Вериківського, розвеселили і повернули кожного в незабутнє і солодке дитинство. Ці вірші теж могли б стати здобутком української літератури, але вони вже кілька років лежать у видавництві “Веселка”. Миколі Томенку Бог дав і талант поета-пісняра. “Пісню Сивого Лебедя”, написану Ігорем Шамо і присвячену пам’яті Василя Земляка, пропустив через свою душу народний артист України Віталій Білоножко. Він був першим виконавцем цієї пісні-реквієму. “Майже 30 років тому я виконав цей твір, а й досі він зі мною, кожне слово — емоційний згусток”, — так подякував артист поетові. Анатолій Пашкевич подарував Україні славетні пісні “Мамині руки”, “Я твоє останнє літо”, першою виконавицею яких була Раїса Кириченко, а на вечорі вони прозвучали у виконанні заслуженої артистки України Оксани Калінчук. Привітав ювіляра й Анатолій Лаврінчук. Пісня “Журавлиний клекіт” стала лауреатом ХІ Міжнародного телерадіофестивалю “Прем’єра пісні” 2011, а прем’єра пісні “А ти ж така красива” присвячена дружині поета Марії. У виконанні Олега Малика прозвучали пісня на музику Олександра Білаша “Білі птиці снігів” та уривок із повісті братів Стругацьких “Подробности жизни Никиты Воронцова”. Дивовижна річ: в основу повісті покладено рядки пісні Миколи Томенка “Ми так рідко пишемо листи”. Ще наприкінці 80-х років минулого століття її виконували барди всього колишнього Союзу, а сам автор про це навіть не знав. А дізнався випадково, дякуючи Володі Недільку, який натрапив на цей текст, може, і не випадково, адже їхня родина давно розшукувала автора цієї пісні, бо її любила сестра Володі. Вона померла молодою, а батько і син у пам’ять про неї продовжували шукати автора. І от якось Всеволод Якович зателефонував до Миколи Томенка, розговорились. І якось мимоволі вирвалось: “Ти знаєш, Миколо, все рідше отримую листи, того року привітаннями був завалений, а цього року прийшло лише кілька, як у тій пісні: “Ми так рідко пишемо листи і вітаєм поспіхом із святом…” — “А літа, а літа за нами, як мости, на які нам більше не ступати”, — підхопив Микола Томенко. “Звідки ти знаєш ці слова?” — вихопилося у Всеволода Неділька. — “Так це ж мої!” — відповів поет. Прозвучала ця пісня на вечорі у виконанні Олександра Довгопола. Прекрасні пісні звучали у виконанні жіночого ансамблю “Зорянка”, композитора Геннадія Володька, народного артиста України Олександра Василенка. Миколу Томенка привітали однокурсники по Київському університету: Михайло Наєнко, Людмила Власова, а також його друзі по шахті “Гігант”, що у Кривому Розі, де працював після школи майбутній поет. На батьківщині пана Миколи, в рідному селі Ярославці, що на Шполянщині, теж вирувало поетичне свято слова і пісні. Приїхали привітати письменника голова Шполянської райдержадміністрації Сергій Струк і голова Черкаської обласної Спілки письменників Валентина Коваленко. Особливо хочу подякувати безпосереднім організаторам та учасникам заходу: директору Ярославської середньої школи Олександру Івановичу Литвину, вчителю-методисту української мови та літератури Валентині Кіндратенко, голові селищної ради Любові Еленгаупт, вчителю історії Анатолію Головкіну, вчителю музики Тетяні Глущенко, Світлані та Вікторії Задворним. Низький уклін усім землякам, друзям, шанувальникам творчості Миколи Томенка. П П ЕЕ Р Р ЕЕ Д Д П П Л Л А А ТТ А А — — 22 00 11 22 ВВааррттііссттьь ппееррееддппллааттии ((зз ддооссттааввккооюю іі ппоошшттооввииммии ввииттррааттааммии))::

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин