“Героїка захисників Вітчизни цілком закономірно повинна викликати гордість”. Читацьке віче 6 · с. 6сторінка оригіналу ↗
Будьмо вірні його пам’яті
Слово Просвіти, №23 за 2013 рік
Василь НОВОРИНСЬКИЙ, м. Краматорськ Донецької області
7 травня 2013 року відійшов у Вічність багатолітній сподвижник української національної ідеї на Донеччині Григорій Степанович Гребенюк. Народився Григорій 27 вересня 1925 року на Черкащині. Про своє післяреволюційне (Української революції 1918—1925 років) дитинство розповів у книзі “Спогади українця”, що побачила світу Львівському видавництві “Каменяр” 2009 року. Примхлива доля дарувала простому сільському хлопцеві підневільну працю на німецьких заводах (1943—1945 рр.) у період сталінсько-гітлерівської бойні 1939—1945 рр., фільтраційний табір № 307 (Угорщина), просіювання остарбайтерів через сталінську охранку “Смерш” (“Смерть шпигунам”), примусове вербування в московське сексотство проти свого народу під час служби в Червоній армії в Криму. І… довічне приховане тавро “ворога радянського народу”. Здібному юнакові 1949 року вдалося вступити до Ленінградського політехнічного інституту. Опісля закінчення навчання в ЛПІ 1955-го Григорій разом із дружиною Валентиною Хуторянською отримує направлення на Урал, на Південно-Уральський машинобудівний завод, місто Орськ. Згодом повертається в Україну. Працює на Ново-Краматорському машинобудівному заводі. Робота у ковальсько-пресовому цеху дозволила йому досконало оволодіти професією. Далі — аспірантура, робота в Науково-дослідному інституті проектування важкого машинобудування. Захист дисертації і присвоєння звання кандидата технічних наук. Молодий науковець повністю віддається українській національній справі. Кілька десятиліть мешкав і працював у Краматорську Донецької області. У буремні роки боротьби за Українську Державу (1990—1999) перебрався до Києва. Неодноразово зустрічався з лідеркою ОУН і засновницею Конгресу Українських Націоналістів Славою Стецько. Велику школу боротьби пройшов Григорій Степанович протягом 1980—1999-х років у Гельсінській групі Донбасу та НРУ з В’ячеславом Чорноволом, УРП із Левком Лук’яненком, ОУН з Іваном Кандибою, Державній Самостійності України з Романом Ковалем, одним із засновників котрої він був. Завдяки спільній багатолітній діяльності під впливом Григорія Гребенюка Роман Коваль долучився до вивчення і популяризації історичних документів національно-визвольної боротьби українців 1918—1925 років і став відомим письменником. Григорій Степанович був першим заступником голови УРП Левка Лук’яненка. Працював у партійних структурах національно-патріотичних організацій УРП, ДСУ. Деякий час очолював редакції газет “Нескорена Нація” і “Незборима Нація”. Останні роки мешкав з родиною у Львові, де й похований. Вклонімось йому і будьмо вірні його пам’яті.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
