Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
13 Література без провінції Кропивницький · с. 13сторінка оригіналу ↗

Про честь і гріх

Слово Просвіти, №23 за 2017 рік

Володимир БАЗИЛЕВСЬКИЙ Важкий психологічний клімат суспільства пов’язаний з втратою довіри до людини. До її людських якостей. Історія останніх десятиліть — то й історія великих розчарувань. Стосується це передусім тих, кого ми вважали кращими. Скільки їх, вождів і претендентів на вождівство перебуло за нашої пам’яті? І чи не всі вони лишили по собі гіркий осад. “Шукаю людину!” — підтекстом формули Діогена волає наша підкірка. Література мала би почути німотне її волання. Але не чує. У рекламних своїх зразках вона сама стала додатком розлюднення. Глухота її до запиту на людину цілісну, шляхетну та ще й національну — вражаюча. Вона досі бабрається у нечистотах будення, демонструє дивовижну обізнаність, коли йдеться про паталогічні явища, і не переймається потоптуванням родової честі. Вона заклопотана тим, щоб випотрошити з Шевченка його затяте шевченківство і водночас приховати свою від нього відчуженість. Ці її зусилля, попри ефектність сухозлоття софістики, мало чим відрізняються від нечестивих діянь лихої пам’яті Бузини. То куди ж запропастився позитивний герой? І чи можливий він узагалі за перманентного абсурду? Можливий, стверджує своїм романом “Гріх і честь” Віктор Погрібний, письменник із Кропивницького (Київ, “Український пріоритет”, 2016). Це книжка про дивовижну сільську дівчину, красуню й розумницю Ганю Кравець, яка з честю витримала випробування, що випали на її долю, відбулася як особистість, досягла неабияких успіхів, не поступившись при цьому моральними принципами. У жанровому плані “Гріх і честь” — роман-портрет, романбіографія натури “з народу”. Діяльної, романтичної і …водночас прагматичної. У книзі Погрібного відбився його багатий життєвий досвід. В усьому, що стосується села і його реалій, письменник почувається, як риба у воді. Подиву даєшся, вникаючи у промовисті деталі й подробиці злиденного повоєння. Втім, і села нинішнього також. Уже в першому розділі прочитується характер майбутньої самбістки і депутата Верховної Ради. Юна Ганя Кравець приборкує норовистого Буланого, якого не наважувалися осідлати навіть хлопці-відчайдухи. Ошалілий кінь несе її в степ, дівчина ризикує життям, але не втрачає при цьому самоконтролю і мужності. Епізод з Буланим — з найяскравіших. І сприймається він як метафора подальшої долі героїні. Картини степу у виконанні автора — пряме нагадування, що він починав як поет. “Найгарніший український степ тут, у центрі України, у Приінгуллі, понад Виссю і Синюхою. Як вийдеш на який косогір, відкриються тобі такі голубі простори, що заб’ють тобі в груди золотим дзвоном, бо он там, зліва, синіють коси ріки, яку колишуть зелені береги, високі очерети і буйні осоки, а справа розливається аж до отар білих овечок-хат жовте море

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин