Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
13 Література без провінції Кропивницький · с. 13сторінка оригіналу ↗

витончена зброя сміхотворця

Слово Просвіти, №23 за 2017 рік

чун переконує: “З м’яким характером старих і молодих / Цінує можновладець деспотичний. / Плести мотузки завжди легше з тих, / Хто в ниточку витягуватись звичний”. Сміх оперує ситуаційними і словесними засобами, уподібнює гірше до кращого, зміщує значення слів за законами парадоксу, бурлеску. Смішне народжується з очевидних порушень логічних зв’язків (“Гарант прогарантує мізер”), дифузії високого і низького (“Незалежність! Ми на волі! — / Розкатали губи”), ексгумації прекрасного (“В коханні більше чистого й святого, <…> А секс купити можна у чортів”). Відтак сатирик перебирає на себе роль блазня, якому дозволено мовити все. Доба постмодерну поглиблює сучасний твір інтертекстуальними зіставленнями. Борис Ревчун закликає у спільники самого Шекспіра: “Нема на світі більш сумної повісті, / Ніж повість про паплюження ідеї. / Ми дочекалися-таки свободи совісті, / Та більше виграли безсовісні від неї”. Cатирик осучаснює народну приказку: “Чужа дитина виростає швидко, / Ба більше — як дитина урядовця, / Що надшвидкими темпами нерідко / Зростає до державного службовця”. Фокус укрупненим кадром межових реалій буття має на меті заперечення деформованих цінностей “приспаної” України: “У черзі першою звикає бути влада, / Народ стоїть далеко за порогом. / Тоді, як за народом стане правда, / Попереду не буде вже нікого”. Сатиричне обличчя свого часу писати легко і важко водночас. Щоб художньо донести ядро відкриття, митець мусить поєднувати в собі дві іпостасі — філософа і правдоруба — й знайти інтонаційний малюнок. У той час як філософ розмірковує про типізацію явищ (“Що хами, що бандити грізні — / Для типажів важливо це…”), правдолюб безоглядний: “Обличчя у людей всі різні, / А морди — на одне лице”. На прийомі нараційного контрасту народжується диво “звичайного” відкриття: “Інтелігент вам не влаштує сцен, / Інтелігент не збреше вам ні грама, / Інтелігент не лізе на рожен, / Інтелігент — це знахідка для хама”. Або: “Коли щось дороге стоїть на карті / І в голову думки зрадливі пруться, / Є диваки, які чогось та варті, / Якраз тому вони не продаються”. Багата художня палітра втиснена в лаконічну форму: “Весь світ сьогодні завалив Китай / Дешевою, добротною халтурою”, “Дарма варити кашу з тим, / Кого не переварюєте ви”, “Поганий дурень той, який / Не мріє стати ідіотом”, “За дурістю дорослий ідіот / Обов’язково перевершить немовля”, “Утерпіти так важко без жінок, / Та значно важче довго їх терпіти”, “За собою вимкніть світло, / Як виходите в тираж”, “Не переходь начальникам дорогу / У місці, не дозволенім тобі!”, “Совок не може жити без сміття”, “Якщо в раю росте один лиш райський сад, / То як там жити без свинарника й городу?” тощо. Тож порадіймо новій збірці ревчунівської сміхотерапії, яка підносить мистецтво сміху до гідності витонченої зброї.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин