13 Література без провінції Кропивницький · с. 13сторінка оригіналу ↗
Борис Ревчун: Борис Ревчун:
Слово Просвіти, №23 за 2017 рік
Антоніна ЦАРУК, член НСПУ, лауреат премії ім. Є. Маланюка, канд. філол. наук, м. Кропивницький
Здатність розсмішити — тонке мистецтво, яке засвідчує глибокий і гнучкий розум, уміння розставити відповідні акценти. “Усякі думки в чотири рядки” (2017) — збірка катренів Бориса Ревчуна, що заслуговує на читацьку увагу глибиною і лаконічністю думки сатирика. Сміятися над суспільним глупством і приватною дурнею він почав із середини 80-х рр. ХХ ст., і столичні багатотиражки та солідні журнали почувалися прісно без його афоризмів. Широка душа Б. Ревчуна успішно трудилася в дусі часу, себто почувалася багатоверстатником: доцент, кандидат економічних наук, член НСПУ, частий завсідник тодішніх гумористичних передач республіканського штибу “А ми до вас в ранковий час”, “Від суботи до суботи”, співавтор антології сміху “П’яте колесо”, філософ-афорист, якого друкують від Києва до Нью-Йорка, а ще автор численних публіцистичних і наукових статей, спогадів, нотаток мандрівника, одноосібних гумористичних збірок “Мініатюри без цензури”, “Куточки зору”, жартівливого тлумачного словника для англомовних гурманів “Dic- tionary for Fun”. Його письмо слугує зразком афористичності в антології українського сміху та складником дослідження фразеологічних неологізмів пострадянської епохи. Завдяки невтомному працелюбству письменник не зраджує своєму амплуа, опановує віршовану форму, тримаючи в полі прискіпливої уваги політичну й економічну кон’юнктуру, поширення гедонізму в технократичному суспільстві, шлях до любові та її манівці, лабіринти творчості, святе і грішне, ринкові відносини і духовну деградацію. Гірка іронія над українською мрією (“садок вишневий біля хати скраю”) переростає в нюансування чинників окраденості (“Занапастив продажну душу / Наш липовий суспільства цвіт”) й завершується сардонічним сміхом: “Своєї не тримаємось країни, / Якщо за бидло тут тримають нас”. Понад тисячу двісті “злобинок” і “нетлінок” парадоксальним чином поєднують філософічність, ліризм і вислід. Коли ідеал порядності стає тугою-відлунням, зберегти рівновагу здатен лише сміх, перебираючи на себе роль головного позитивного героя та інструмента перетворення світу. Звісно, легше маніпулювати страхом людей, аніж керувати тими, хто все піддає сумніву. Б. Рев-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
