Постаті · “Його ідеї підхоплює нове покоління молодих акторів, режисерів, сценаристів”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
Лідер української сценографії
Слово Просвіти, №23 за 2017 рік
Перед початком вечора у фойє філармонії демонстрували уривки з фільмів “Тіні забутих предків”, “Пропала грамота”, “Сон”, в яких знімався І. Миколайчук. Відвідувачі мали змогу ознайомитися з виставкою, присвяченою життю і творчості митця. В експозиції представили книжки “Іван Миколайчук. 60”, “Іван Миколайчук: Магія любові”, Іван Миколайчук: “Сценарії”, “Поетичне кіно. Заборонена школа”, “Білий птах з чорною ознакою. Іван Миколайчук: спогади, інтерв’ю, сценарії”; публікації в часописах: Олександри Дивнич “Мій перший день в Україні. Невідомий Іван Миколайчук”, Лариси Брюховецької “Білий птах” і “Той, хто просвітив світанок”, Валентини Ковальської “Крила любові Івана та Марії Миколайчуків”; газетні статті Валентини Ковальської-Короті “Земля актора”, Лариси Брюховецької “У Чорторию до Івана”, Миколи Шота “Бачити та чути
Данило Лідер знаний в Україні та за її межами як театральний художник, роботи якого вважають еталоном сучасної сценографії. Він — мислитель, чиї філософські концепції відтворені в просторі сцени. Такі вистави як “Король Лір” В. Шекспіра, “Вишневий сад” А. Чехова, “Тев’є Тевель” за Шолом-Алейхемом стали втіленням системи світобачення художника, його космологічної теорії малого і великого світів. Данило Лідер — засновник сценографічної школи. На виставці поряд із експонатами представлено фрагменти роздумів художника про життя, мистецтво та театр за книгою “Даніїл Лідер. Театр для себе”. Тут же й висловлювання про Майстра діячів української культури: Сергій Данченко, народний артист України, художній керівник Національного академічного драматичного театру ім. Франка (1979—2001 рр.): “…У Києві мені пощастило працювати з Данилом Лідером, справді великим театральним художником. Коли я переїхав сюди зі Львова, він саме відійшов від театру. Я запропонував йому повернутися, і відтак наша співпраця тривала доволі довго. Ми одночасно брали читати нову п’єсу, вибрану для постановки, і спочатку нічого не обговорювали. Коли задум визрівав у кожного з нас, зустрічалися і узгоджували бачення. У деяких випадках згоди доходили з першого разу. Коли Данило Данилович розумів, що це варто зробити, то робив обов’язково, а коли щось було йому не до душі, то почувався незатишно і тримався відповідно… Але по/справжньому конфліктних ситуацій у нас не було ніколи. От такі стосунки рідне”. Тут же матеріли, що розповідають про Всеукраїнський конкурс-фестиваль “Миколайчук-Фест”, який відбувся минулого року. Ведучий вечора, народний артист України Василь Ілащук нагадав чимало відомих і малознаних сторінок із життя і творчості Івана Миколайчука, в особі якого українська нація має світового невмирущого позитивного героя, що пробуджував національний дух українців. 34 ролі в кіно, 9 сценаріїв, 2 режисерські роботи — доробок Івана Миколайчука за коротке мистецьке життя. Він був актором від Бога і від народу, кінозіркою 60—70-х років, справжнім, як сама Природа. Йому всі вірили, називали обличчям і душею українського поетичного кіно, аристократом духу, блискучим самородком, бов ті роки майже жоден український фільм не обходився без його участі. Під його керівництвом здійя вважаю творчими. А непорозуміння треба передбачати…” Михайло Резнікович, народний артист України, генеральний директор-художній керівник Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки: “…У його баченні світу, у відтворенні цього світу у тривимірному просторі було щось непоясненно пророче… У сценографії спектаклю “Здрастуй, Прип’ять” — п’єсі О. Левади про будівництво Чорнобильської атомної електро/ станції, — світлий світ яблуневого саду раптом вибухав жорстоким і безжалісним металом, що проростав із землі. Спектакль вийшов у 1974 році, а його сценографія нині сприймається як одне з трагічних пророцтв страшної Чорнобильської катастрофи. Данило Данилович являв собою приклад достойної поведінки в не/ достойні часи. Звісно, і він не оми/ нув принижень цензури, проте зна/ менно, що ідеологічна клітка, до якої нас всіх було вміщено в ті ча/ си, жодним чином не позначилася на його творчості”. Цікавими є роздуми Данила Лідера щодо п’єси Вільяма Шекспіра “Король Лір”. “Ґрунт, рух життя — це реальна дійсність, що пройшла повз Ліра. У нього відбулася зупинка, коли ґрунт пішов. Він став себе фіксувати як якусь незмінну даність. Ось в цьому і є найстрашніше. Коли це виникає у художника, то — застій, трагедія і загибель. Коли це виникає у державі, до чого це призводить — ми теж знаємо. Тому мені здається, що Лір — одна з найбільш загальнодержав/ них п’єс, яку потрібно грати і ша/ нувати в усіх світових асамблеях, урядах, які керують людством. Там все написано про те, як і чому відбуваються у нас трагічні події, яких могло б і не бути. Все це відбу/ вається тому, що не відслідкову/ ється першопричина явища. Напе/ ред”. Відкрив ювілейну виставку, один з учнів Данила Лідера, а нині головний художник Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка Андрій Александрович-Дочевський. “Спілкування з такими постатями як Данило Лідер — це велика школа для кожного з нас. У нашому театрі працювало багато визначних художників, але провідне місце серед них належить саме Лідеру. Якби він був сценографом лише “Тев’є Тевеля”, або “Короля Ліра”, або “Візиту літ-
У Національному академічному драматичному театрі ім. І. Франка відкрили виставку, присвячену 100-річчю від дня народження геніального майстра сценографії Данила Даниловича Лідера.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
