Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Доля на тлі історії · “Колись історія назве Наш час — народженням людини, Бо, поки серце в нас живе, — Нас не поставиш на коліна”. · с. 6сторінка оригіналу ↗

Віктор КРАЧКОВСЬКИЙ Живи, Володю!

Слово Просвіти, №23 за 2018 рік

*** Жили ми — бодай не згадувати. Взимку вода в хаті замерзала, топити нема чим, їсти нічого. Про одяг і взуття уже мовчу… Що ж іще написати про брата мого Володю? Що він був добрий? Талановитий? Що не терпів несправедливості? Що ненавидів підлих людей? Це підтвердить кожний, хто знав Володю Булаєнка. …Любив Володя з літніми людьми гомоніти. Допитливі були сільські діди. А скільки цікавого знали про життя! Приїде Володя на канікули — до клубу квапиться, в якому колись церква була. Знає: там дядьки й діди сільські збиратимуться недільного вечора. Там Володя записував давні пісні, легенди, казки, примовки усякі. Чимало пісень та переказів записав Володя й від мами… Полон Під Ростовом Володя потрапив в оточення. Там творилося щось неймовірне: горіла земля, броня, люди. В одному з боїв Володя був поранений і потрапив у полон. Коли опритомнів, побачив зелені мундири, почув чужу мову. Страшніше годі й придумати. І потяглися на захід курні шляхи, довгі дні полону. Голодні, змучені вкрай, прийшли вони надвечір у якусь станицю. Володя вирішив будь-що утікати. Вночі вдарила гроза, сипонула злива. І Володя, зібравши останні сили, падаючи, встаючи і знову падаючи, таки вирвався з цього пекла… *** Добрався мій брат до села наприкінці жовтня. Мати не впізнала його. “Бачу, стоїть якийсь дід, чорний, худий, зарослий, обірваний… А він: “Мамо, ось я!” — “Господи, сину мій дорогий!” Жінки, які були очевидцями зустрічі, стоять і плачуть. Ось тут, у Сорокодубах, при “мід-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин