Читацьке віче · “Спочатку звільнимо Україну, а потім подбаємо про особисте життя”. 16 · с. 16сторінка оригіналу ↗
«Аратта» — 8-й окремий батальйон УДА
Слово Просвіти, №23 за 2018 рік
Галина РУДЕНКОм. Київ
Цього року, як завжди, разом із медикаментами для поранених бійців я привезла з Америки й “вокер” — ходунок для реабілітації поранених у ноги. Не описуватиму складнощі при перевезенні цих товарів через митницю, які все-таки вдалося подолати. У Нью-Йорку в мене лишилося ще два “вокери”. Вони необхідні нашим пораненим воїнам, але придбати все це набагато легше, ніж перевезти. Це проблема. Отож я вирішила привезти власноруч ці речі у прифронтові зони. Спочатку були наміри завезти все це в Курахівський військовий госпіталь, на мою малу Батьківщину. Але Ярослав Олач, що теж приїхав із Нью-Йорка як фахівець з очистки води в Україні, запропонував поїхати в Маріуполь. Я погодилась і не жалкую. Зустріли нас на Маріупольському вокзалі двоє супроводжуючих та водій (колоритний боєць, псевдо — друг “Хромий”). З хворою ногою на передову не пускають, тож він допомагає на військовій базі. Показував мені розтрощене каміння від будинків у Широкиному, що зафільмував, і панораму обстріляного російськими мінометами Маріуполя. Це було, коли вже відвозив мене на вокзал, хоч на той час уже багато зруйнованого було відремонтовано. Мимохіть розказав, що клята війна не дає часу вже п’ятий рік оженитися на коханій, яка чекає у Львові, та народити нових захисників України. У штабі на військовій базі зустріли нас дуже тепло. Тут передали ліки і прилад “вокерходунок”. Хотіли це спочатку передати в госпіталь, та від лікаря дізналася, що це і їм знадобиться (адже в них немає ніякого державного забезпечення). Оскільки це добровольчий батальйон, то й забезпечення, утримання, оснащення зброєю, пальним та ін. відбувається на благодійній основі. Люди присилають не тільки харчі, предмети гігієни та господарчі товари, а й гроші, що ретельно обліковуються помічником коменданта бази (друг “Альтер”) та йдуть переважно на пальне. Гроші й посилки надходять звідусіль (і з України, і з-за кордону). Там же я зустріла благодійницю Лілю з Німеччини, з якою ми ночували в одній кімнаті. Гроші й посилки можна також висилати за адресою: “Аратта” Нова пошта м. Мангуш, Донецька обл. Захарову Олександру Петровичу. За привезені гроші та речі я одержала акт передачі і, що найважливіше для мене, — звання “Благодійник”, яким пишаюся.
Я просилася в Широкине, та обстріли з боку сепаратистів посилилися і мені не дозволили. Попри побудований міст, Путін-таки рветься до Криму суходолом через Маріуполь, та наші мужні захисники ніколи йому цього не дозволять, адже там стоять найкращі — 8-й окремий батальйон УДА. На жаль, за 2 доби перебування на базі мені так і не пощастило зустрітись ні з провідником УДА — Дмитром Ярошем, ні з комбатом Андрієм Гергетом (псевдо — “Червень”). Напевно, вони весь цей час перебували на передовій, на лінії вогню. Бійці ж приїздять на базу на ротацію цілодобово (передихнути, помитись, перепочити) — і знову в бій. Як правило, мовчазні, суворі, обпалені війною, мужні обличчя бійців, переважно молодих. Всі вони проходять підготовку, військовий вишкіл по областях під проводом досвідчених командирів, проте втрати неминучі. На території бази є капличка, перед якою висять портрети загиблих бійців, де перед боєм можна помолитись. Я теж помолилась Богу за мир в Україні, за вільну незалежну державу нашу, за збереження життя наших хоробрих воїнів-захисників. Коли цей батальйон хотіли розформувати, то маріупольці через мерію домоглися залишити їх як захисників міста і допомагають з питною водою, їжею тощо. На базі все облаштовано погосподарськи. Крім штабу, є житлові кімнати, їдальня, душ з гарячою водою, тренувальний майданчик, господарчий двір, ремонтні майстерні тощо. Приємно вразила чистота подвір’я та помешкань: не знайшла жодної пляшки з-під алкоголю (витримують сухий закон), ні недопалка (для цього облаштовані спеціальні місця). Переважає у поведінці дисципліна і самодисципліна. Коли запитала у наших бійців: “Ви вже 5-й рік в окопах, не одержуєте від держави ні зарплати, не нараховується трудовий стаж, ні землі, ані соціальних пільг, а чи думаєте над своїм майбутнім, своїх сімей, майбутніх дітей?” Відповідь була одна: “Спочатку звільнимо Україну, а потім подбаємо про особисте життя”. Я не можу назвати іншу країну, крім нашої, де б добровільно вже майже 5 років бійці в холод, в спеку, напівголодні, під шквальним вогнем оскаженілої російської сволоти звільняють і боронять рідну землю, захищаючи мирних українців. Усі наші воїни — Герої, а добровольці — то справжні Кіборги, яким не страшні ніякі випробування. І дуже шкода, що їх в Україні стає дедалі менше — адже гинуть найкращі. А наші Герої — цвіт нації, гордість, майбутнє України, її золотий генофонд. Тож чи не час нашим можновладцям замислитись над цим і знайти спосіб припинити безглузду бійню та почати по-справжньому розбудовувати державу, а не лише імітувати реформи, красти, наживатись на крові Героїв, втративши честь і совість? А наш обов’язок і відповідальність перед героями — обирати якісну владу, щоб не втратити державу, здобуту такою дорогою ціною. Історично доведено, що московські можновладці ніколи не бажали і не робили добра Україні, а несли лише розбрат і смерть легковажним українцям. Тож, ідучи голосувати, “найголовніше пам’ятай — кого Москва підступно радить, той ворог наш — мізки вмикай!”
21.05.2018
Щоденне шикування бійців 8-го окремого батальйону УДА на базі. 12.05.2018
Будьмо разом! П ЕРЕДПЛАТА—2018 П ЕРЕДПЛАТА—2018 Нині триває передплата на 2018 рік Нині триває передплата на 2018 рік
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
