На часі · “Від нас самих залежить зробити державу функціональною для всіх нас”. · с. 7сторінка оригіналу ↗
Словник доби
Слово Просвіти, №23 за 2019 рік
Володимир КАРАЧИНЦЕВ — український поет, дипломат, культуролог. Головний редактор історико!культурологічного часопису “Пульс Ставро! пігії”. Автор книги есеїв “Італія — стан душі”, книги поезій “Хромосоми” та “Видименевидиме”, перекладів з італійської, французької, норвезь! кої мов. Член!кореспондент літературної академії Маларме (Франція). Пропонуємо увазі читачів кілька есеїв зі “Словника доби”.
лізму, комунізму. Одним з ідеологічних трендів 30 х була ідеологія націоналізму. Бездержавні українці також не стояли осторонь основних віянь доби. Книга Ми коли Сциборського, провідного ідеолога ОУН “Націократія” (Париж, 1935) акцентує, що нація — це вічність, а держава — оптимальна форма існування нації. “Тільки через власну державу нація стає творчим чинником історії й повноправним господарем своєї власної долі. Без цього нація завжди й неминуче стає предметом поневолення й визиску інших державних націй”. ”Влада належить нації через її найбільш талановитих, ідеалістичних та національно альтруїстичних представників, що здатні забезпечити належний розвиток нації та її конкурентоспроможність”. Основні принципи творення держави, запропоновані М. Сциборським: національна солідарність (надкласовість і надпартійність); якісна суспільна ієрархія, особиста відповідальність керівників усіх рівнів за свої дії; самоврядність. Українці так і не відчули смаку такої державності. Зважте, сьогодні в Європі національний тренд відтворюється як реакція на глобалістські (мультикультуралістські) проєкти. Більшість сучасних розвинених держав сформовані на демократичних засадах і верховенстві права. Держава має забезпечувати права громадян на свободу слова, вільну політичну, економічну діяльність; бере на себе обов’язок захищати кордони і конституційний лад, здійснювати міжнародну діяльність, правоохоронні й соціально гуманітарні функції тощо. Якщо влада неспроможна забезпечувати ці функції, то її демократично переобирають або ж виганяють. Майданно. Звісно, з ризиками для держави. Ради чого і для кого ми, українці, будуємо державу? “Для людей”, — радше такою буде відповідь. За часів Януковича приколювалися: “ми навіть знаємо цих людей” (до слова, на блатному жаргоні “люди” — це злодії в законі). Поки що для більшості українців держава залишається потворою. Громадяни через громадські організації, ЗМІ, майдан ні віча тощо мають право врегульовувати потворності. Від нас самих залежить зробити державу функціональною для всіх нас. Бо ж ми обираємо гаранта наших праві свобод. Може, незле було б розробити і прийняти (законодавчо) суспільний договір між народом і тим, кого обирають найвищим державцем. Договір “держі”. З покроковим планом роботи. Звітними зобов’язаннями. З правом відкликання у разі невиконання зобов’язань. Прописати і прийняти такий механізм. Легко. Щоб не майданити зайвий раз. А зусилля поберегти для боротьби з ворогом.
P. S. Отоді насниться! Крига скресне. Щебетатимуть птахи. Від помаху їхніх крил мінятиметься світ. Ні! Він зміниться від легких помахів рук мільйонів свідомих громадян, які свідомо вкидають бюлетені у прозорі урни. І у всіх виростатимуть крила. Літати. Усім захочеться літати... Втім, це ж справді нам обирати слуг народу. Держави Україна. Краще вчиняти це не в стані летаргії. Шануймося. Інавгурація Інавгурація — від inauguratio (лат.) — посвячення. Урочиста церемонія вступу на посаду новообраного глави держави, коро# нації монарха, а також з нагоди посвячен# ня духовних і світських осіб у якийсь сан чи на посаду. Слово inauguratio походить від — augure — віщун. За давньоримських часів це були пожиттєво обрані члени колегії жерців, які визначали майбутнє (долю) правителів, високих чиновників, суддів власне у ході ритуальних церемоній їх нього посвячення на посади. Трактуючи волю богів, авгури віщували на основі “розбору польотів” птахів (саме звідси часто вживаний досі вислів). Нестандартно, але ж знаємо, скільки у нашому житті непередбачуваностей. І донині такі події коментують сонми політологів, мольфарів, екстрасенсів і нумерологів тощо (цього нашого разу чомусь особливо активно). Цей наш раз волею різних сил припав на 20 травня. З приводу дат інавгурації новообраного очільника держави були розмаїті спекуляції. Двадцяте число, скажімо, мало би по тішити президента В. Ющенка, адже саме цього дня відзначається Всесвітній день бджоли (World Bee Day). Правда, він не видавався потішеним під час інавгураційної церемонії. На цю дату припадає також свято банківських працівників. Жартів і коментарів з цього приводу наче не чулося. Ця дата запам’яталася ще любителям простого робочого одягу — блакитних джинсів, з мідними гудзиками і заклепка ми, прошитих жовтогарячими нитками та позначених характерним червонуватим лейблом Levi’s®. Саме цього дня 1873 року американський підприємець Лівай Штраус продав першу партію своїх “левісів”. Через сто років потому цей предмет одягу став культовим атрибутом покоління радянської молоді епохи джинсової революції. Джинси були символом бунтарства, нон конформізму. Їх носили кумири молоді — рок музиканти, хіппі. Натомість у Радянському Союзі джинси вважалися водночас символом заможності і успіху. Мати “левіси” було круто. Потерті джинси і рок н ролл виявилися переконливішими аргументами на користь вільного західного світу, ніж затерта “антибуржуазна” радянська пропаганда. І система не встояла. Від молодого несистемного президента дехто навіть очікував нон конформістського приїзду на церемонію у Верховну Раду на ровері і саме у джинсах (до слова, на ровері у парламент приїхав київський мер В. Кличко). Натомість Володимир Зеленський мав протокольно бездоганний вигляд, що не заважало йому почуватися розкуто. Так дорогою до ВР він відволікався на короткі поручкання з народом і навіть зумів у стрибку поцілувати свого друга квартальця в лисину. Церемонія інавгурації пройшла традиційно, за відпрацьованим протоколом. Утім, “було весело”, резюмував спікер ВР А. Парубій. Лунали гімни України у виконанні хору, присягання на Конституції та Євангелії, були приховувана булава, печать і посвідчення, яке, за словами голови ЦВК, котра вручила його президентові, символізує сподівання і мрії громадян... Були звернення до всіх українців (повернення українців як національна ідея) і пропозиції урядовцям написати заяви, йшлося про розпуск Верховної Ради. Акцентовано на пріоритеті: припинення вогню (війни) на Донбасі. Визнаючи вади і хиби урядовців, колишнього президента, законодавців, силовиків, тверезо розумію, що корабель має-от от відплисти. Без керманичів. Я не про персоналії, а про легітимні гілки влади. Уявляю при цьому, як чиїсь пильні очі тільки і чекають моменту, щоб підняти ці піду палі гілки. І тоді співатиметься не про червону калину. Новий президент і його команда (про яку хіба що авгури достеменно знають) кинули виклик загрозам, які на
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
