Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
14 “Я художник. У цьому мої і слабкість, і сила”. Палітра · с. 14сторінка оригіналу ↗

Таємниці родини Міловзорових

Слово Просвіти, №23 за 2019 рік

Олександр Міловзоров — український художник, скульптор, галерист. У його багатогранному творчому доробку створення освітлювальної апаратури для консульства Болгарії, Палацу урочистих подій, меморіального Будинку-музею Тараса Шевченка в Києві; оформлення інтер’єрів Національної філармонії України, Національної бібліотеки України для дітей, станцій столичного метрополітену — “Тараса Шевченка”, “Республіканський стадіон” (нині “Олімпійська”). Роботи художника зберігаються у художніх музеях нашої держави та за кордоном, а також — у приватних колекціях. Олександр Петрович має яскраву творчу біографію. Навчався у Києві та Санкт- Петербурзі, увібрав у себе науку різних мистецьких шкіл, зустрів людей, які допомогли закохатися в професію, освоїти її тонкощі. Під час строкової служби в НДР відвідував музеї, бачив роботи європейських майстрів. Повернувся до рідного Києва вже зі сформованим художнім баченням і гострим бажанням творчої самореалізації. Працював у монументальному цеху Комбінату “Художник”. Його твори почали оживляти Київ, надавати місту сучасного звучання. Олександр шукав себе у найрізноманітніших техніках. Разом з однодумцями організовує “Триптих” — коопера- Музей сучасного мистецтва України презентує виставку родини Міловзорових “Династичні хроніки”, що є частиною великого музейного проекту “Сімейні цінності — родинні зв’язки”. Представлено роботи Олександра Міловзорова та його дочок — Оксани Міловзорої та Олександри Шехірєвої. тивне об’єднання кількох художників у галузі прикладного мистецтва. Створена силами команди галерея стала “першою ластівкою”, центром творчого імпульсу на Андріївському узвозі Києва. Бренд “Триптих” зазвучав як знак високого рівня професіоналізму, доброго смаку, ексклюзивної національної марки. Досвід галерейної роботи допоміг під час створення “Галереї-36”, що була відкрита 6 грудня 1995 року. Старша донька митця Оксана — українська художниця, кераміст, дизайнер предмета. Нині мешкає в Італії. Протягом десяти років працювала з порцеляною. А коли порцелянові заводі припинили виробництво, стала шукати себе у проектуванні ювелірних виробів. З часом пошуки привели до графіки. Її “Венеціанські вікна” — це поєднання екстер’єрних монохронних фраг- Олександр Міловзоров і Олександра Шехірєва ментів з соковитими мальовничими вставками фруктових або квіткових композицій. Олександра Шехірєва — молода художниця-пошуковець. Після закінчення Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури займається ілюстрацією та оформленням книжок. Стажувалася в Цюаньчжоуському інституті інформаційного інжинірингу (Китай). Була волонтером-архітектором на дитячому фестивалі “ArchiKids”. Проводила для дітей лекції з історії моди, стилістики, моделювання костюма, а також воркшопи зі створення капсульних колекцій. — Такої великої виставки у нас не було дуже давно, навіть тоді, коли ми готували експозиції з фондів музею, — наголосила мистецтвознавець Ірина Алексєєва. — Тут представлено більше 250 робіт, в яких Олександр Мілозоров промовляє зрозумілою і логічною для нього мовою — метафорою. — Олександр створив перші дві незалежні галереї, які визначали творче обличчя Андрі-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин