Події, факти, коментарі “Мова є важливим елементом національної безпеки. І не набагато менш важливим від армії”. 3 · с. 3сторінка оригіналу ↗
Закінчення статті «Зірвали Новоросію — зупинимо й Малоросію!», с. 1
Зірвали Новоросію — зупинимо й Малоросію!
Слово Просвіти, №23 за 2019 рік
Закінчення. Початок на стор. 1
Вимога друзів президента скасувати Закон про застосування української мови як державної зачепила за живе не лише голову Верховної Ради України, а й багатьох політиків, просвітян, мільйони українських патріотів. Від імені політиків, шокованих “мовними пропозиціями” друзів президента, 31 травня виступав у парламенті радикал Олег Ляшко. Фрагменти його виступу варті уваги: “(…) Я хочу сказати, що, очевидно, те, що в Зеленського на умі, те у його бізнес-партнера Шефіра (йдеться про скандальне інтерв’ю Бориса Шефіра на сайті detector.media, оприлюднене 30 травня. — М. Л.) на язиці. Тому, що коли я питав Зеленського, яка доля Закону про мову, яка доля Закону про землю, чи збирається він переглядати умови співпраці з МВФ, по стенограмі ви бачите, він не відповів. Інтерв’ю його бізнес-партнера доводять, їхній план — оце докази проросійського реваншу в новому парламенті, які вони збираються робити: скасування Закону про мову, особливий статус для Донбасу, продаж землі. Тому що для них головне — заробітки в Росії. Не відновлення миру в Україні, не заробітки для українців в рідній країні, а їхні власні заробітки в Росії, які вони потім виводять в офшори. Подивіться декларацію Зеленського, він над Порошенком сміявся, а сам який — 20 офшорних компаній. Тому він нічим не відрізняється від Порошенка. (…) Більше того, все бізнес-оточення, яке Зеленський зараз призначив на посади, — це пряме порушення антикорупційного законодавства, тому що ніхто з них не заявив про конфлікт інтересів. Я вимагаю від НАЗК скласти протокол про корупцію проти президента Зеленського”… І Олег Ляшко, і багато інших політиків торкалися у виступах скандальної редагованої стенограми з приводу консультацій про розпуск парламенту. Фракції “Народних фронт” і “БПП” зробили з цього приводу заяву і анонсували звернення до Конституційного Суду України. Усі ці проблеми, усі явні й приховані небезпеки проросійського реваншу, шляхи й засоби протистояння йому були основним предметом дискусії на з’їзді партії “Європейська солідарність”, який розпочався (поки відбувся перший етап) 31 травня 2019 р. в Києві, у приміщенні Мистецького арсеналу. Це нова за назвою та доволі давня за віком (зареєстрована 5 травня 2000 р.) політична партія. 25 травня 2019 р. Рада партії “Блок Петра Порошенка “Солідарність” з прицілом на нове політичне майбутнє змінила назву партії на “ЄС”. Її з’їзд був важливою в Україні подією передусім тому, що ця сила, яку при одностайній підтримці делегатів очолив 5-й президент України Петро Порошенко, може професійніше від інших показувати все добре й недобре в діях нинішнього президента України. Його попередник сказав, що готовий підтримати кожну добру — державоцентричну — дію свого наступника. І безжально критикувати за погані дії, за популістські ігри. Як свідчить досвід таких країн, як Венесуела, популізм стає руйнівнішою силою від всюдисущої корупції. Судячи з виступів на з’їзді “ЄС”, об’єднаним у ній політикам поки що не вдалося побачити реального державницького конструктиву в діях Володимира Зеленського. Поки що домінує курс на конфронтацію всередині держави, демонстративна відмова від обіцянок, на яких базувалася виборча кампанія та розподіл посад в адміністрації за вже традиційним в українській реальності принципом “любих друзів”. Дедалі сильнішими стають реваншистські нотки при мовчанні або віртуальних коментарях нового українського гаранта. “Мовне” інтерв’ю Бориса Шефіра — лише один приклад небезпеки реваншу. Суспільство шокував коментар з приводу цього інтерв’ю нового секретаря РНБО Олександра Данилюка. Ця людина, яка в реальній політиці від 2005 року (починав як радник прем’єра Єханурова, згодом, у 2010 р., приземлився як радник президента Януковича, від якого перейшов до Адміністрації Порошенка, щоб виплисти в гавані Зеленського). Це вже достатньо великий час, аби секретарю РНБО зрозуміти, що мова є важливим елементом національної безпеки. І не набагато менш важливим від армії. Щоб це осягнути, не треба великого аналітичного розуму. Вистачить почитати інтерв’ю й коментарі президента Кучми. Він у 1994 р. пропонував другу “офіційну мову”. А вже в 2000 р., звільнившись від одіозних Володимира Малінковича і Дмитра Табачника, писав про небезпеку багатомовності для існування держави. Олександр Данилюк, коментуючи “пропозиції” Б. Шефіра, сказав: “Нас багато. У всіх можуть бути абсолютно різні токи зору. Будьмо толерантними”. Уявімо на мить ситуацію, що людина, відповідальна за безпеку на дорогах держави, стане закликати: “Будьмо толерантними до тих, хто сідає за кермо напідпитку”. А це майже одне і те саме, бо і тут, і тут велика небезпека! Тон на з’їзді “Європейської солідарності” задала дуже емоційним виступом перша заступниця голови Верховної Ради Ірина Геращенко. До найбільших, воістину історичних, досягнень 5-ти років президентства Петра Порошенка вона зарахувала те, що “вдалося зупинити проект Новоросія — один із найстрашніших, найкривавіших сценаріїв, задуманих Путіним”. Це зовсім не означає, що Путін вгомонився у намірах повернути Україну на “правильний шлях”. За твердженням І. Геращенко, “сьогодні у цій гібридній війні у Путіна і його камарильї — інший сценарій: не вдалася Новоросія — побудуємо Малоросію”. Тим паче, що в Україні є сили, котрі у суспільному сприйнятті ототожнюють з командою президента Зеленського, які не вбачають нічого страшного у намірах Путіна підкорити Україну і навіть уже декларують себе як адвокати Путіна. Тут ідеться про вже згадуване скандальне інтерв’ю Б. Шефіра, в якому він ставить перед українським суспільством не зовсім риторичне запитання: “Ви что, думаєтє — Путін маньяк?” І тут же відповідає на нього: “Он умний чєловєк. Да, у нєго імперскіє амбіціі. Но можно же договоріться”… Полемізуючи не лише в автором інтерв’ю, а з усім політичним середовищем, яке народило президента Зеленського, Ірина Геращенко сказала: “Так, я думаю, що Путін — маніяк. Тому що тільки маніяк може планувати розчленувати дружню країну, вкрасти Крим, відшматувати Донбас. Тільки маніяк може утримувати заручників і політв’язнів. Тільки маніяк може насолоджуватися сльозами їхніх родин. Тільки маніяк може спокійно знати про те, що Донбас сьогодні входить у п’ятірку (а за деякими видами мін і в трійку) найзамінованіших частин світу. Попереду лише Сомалі й Афганістан”… Політик на з’їзді “ЄС” заявила: “Я вважаю, що ключовий виклик, який стоїть перед Порошенком і його командою, — зупинити Малоросію”. Хоч я особисто вважаю, що це виклик і завдання не лише команди Порошенка, а всієї тверезомислячої та відповідальної України. Мене гнітить, що багато українських політиків, прикриваючись різними банальними, часто вигаданими причинами, уникають відповідальності перед нацією та перед історією. Відповідаючи на своє ж запитання: “Що таке Малоросія у цій гібридній війні?” Ірина Геращенко відповіла: “По краплинці отрутою, зокрема, через ЗМІ — будуть отруювати суспільство репліками на кшталт “Какая разніца?”, “Давайтє нє раскаливать страну” тощо для одного і ключового: вбити нашу національну ідею, що це — Україна. І не просто сильна і незалежна, а Україна в ЄС і НАТО”. За словами політика, оновлена партія хоче виправити минулі помилки (передусім кадрові й комунікаційні), але не руйнувати досягнуте. Нині деякі лідери намагаються затаврувати слова “політик” і “депутат”, обернути їх на лайку, хоч політик — це професія, якої треба довго вчитися. А від себе додам, що політик-державник — це дар Божий. Як не всі, хто має медичний диплом, є добрими лікарями, так і не всі, хто перебуває у верхніх ешелонах влади, є відповідальними політиками-державниками. І Геращенко висловила впевненість, що не багатого мине часу, і багатьма депутатами 8-го скликання будуть пишатися, бо вони провели декомунізацію, ухвалили закон про мову, закони для формування антикорупційних органів, для ратифікації угоди про асоціацію з ЄС, для безвізового режиму. “Ми нікому не дамо переглянути закон про мову, нікому не дозволимо знищити Томос. Нікому не дамо крок за кроком відмовитися від угоди про асоціацію і курсу до НАТО”. Ці заяви у тій чи тій формі звучали в усіх виступах на з’їзді “ЄС”. Не обминула І. Геращенко й стенограми консультацій президента Зеленського з керівництвом ВР та лідерами фракцій на предмет розпуску парламенту, бо і до виступу цього політика потрапили “шедеври”. Вона “інформувала” Зеленського, як багато ВР зробила “для адаптації законів до Сенату”. “Слава Богу, що не до Думи”, — іронізувала політик. Під регіт залу вона сказала, що йшлося про ЄС і НАТО. Природу цієї помилки у стенограмі вона пояснює панічним страхом нинішньої Адміністрації президента Зеленського перед тими абревіатурами. Ці дві абревіатури будуть закладені у фундамент ідеології “ЄС”. Однак у лексиконі нового президента поки тих слів не було. Були натомість такі слова: шаурма (арабське слово, занесене до українського лексикону разом з приходом на український ринок арабської так званої “швидкої їжі”), пацани, гантелі. І не було слів “Путін”, “російська агресія”. А найголовніше — не було слова “перемога”. І цього короткого часу вистачило, щоб від народу стали Зеленському ставити питання: “Чи ж ти, (…), теж заробляєш на вій ні?” На це вплинув і той факт, що впродовж тижня від історичного рішення гамбурзького Міжнародного трибуналу з морського права не було жодного офіційного звернення від президента України до Володимира Путіна з вимогою звільнити українських полонених. На окрему увагу заслуговує виступ на з’їзді “ЄС” представника Громадської організації “Справа Громад”, тележурналіста Віталія Гайдукевича. За його словами, якраз “Справа Громад” і здатна забезпечити політикуму якісний кадровий резерв. “Коли власні вузькі інтереси ставляться вище за державні, то це загрожує втратою мови, самоідентифікації, культури і державності. Це доведено історією. Державу дуже важко будувати, але легко втратити. Чому критикують український політикум? Бо досить часто державні інтереси поступаються перед приватними. Певна закритість і брак якісної комунікації призводить до того, що суспільство не розуміє, про чиї саме інтереси йдеться — окремих політиків чи держави загалом. Коли суспільство не розуміє, то починає робити хибний вибір. Як наслідок — правила диктують політичні махінатори”, — сказав журналіст, а віднині — політик, член президії “ЄС” Віталій Гайдукевич.
Мирослав ЛЕВИЦЬКИЙ
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
