9 Філософська світлиця Прем’єра рубрики: · с. 9сторінка оригіналу ↗
Українська філософська думка: від початків до сьогодення
Слово Просвіти, №23 за 2021 рік
Сергій ПРИСУХІН, доктор філософії, викладач Київської православної богословської академії
“Бути пророком чи філософом
– це прозріти над пустелю, над стихійне бродіння щось нове, котре не старіє, дивне і вічне, і вістити про те”
Григорій Сковорода1
Не секрет, що українська філософська думка була і залишається одним із джерел розвитку духовності українського народу, його самосвідомості, складовою національного Духу.
Виникнення і поступ самобутньої системи філософських знань своїм підґрунтям мали неповторну і оригінальну культуру, що віддзеркалювала не просту, а почасти драматичну багатовікову історію України. Свого часу український громадський діяч, історик, історіософ В. Липинський (1882–1931) наголошував на “міжкордонному” змісті української духовної культури, її “межевому характері”, який відбиває існування народу, що в своєму становленлософських систем світу за такими, притаманними тільки їй, характерними рисами. До них належать: “поліфонізм”, що виявляється у впливі на філософську думку різних культур попередніх цивілізацій, у тому числі
Українській філософській думці була притаманна оригінальна антропологічно-евдемоністична тематика – зацікавленість сутнісними характеристиками людини, способами досягнення щастя,
пошуку індивідуальної праврактер філософії) – Іоана Златоустого (347–407), Григорія Ніського (335–394), Василя Великого (329–379), Григорія Богослова (330–389), Єфрема Сирина (306– 373), Іоана Ліствичника (579– 649), Івана Дамаскина (675 – між 749–753) та ін.
У 1054 р. з’явилися перша релігійно-філософська праця Київського митрополита Іларіона (990– 1088) “Про закон і благодать”, “Повчання до братії” Луки Жидяти (нар.? – 1059), а на початку ХІІ ст. – “Повість врем’яних літ”, авторство якого приписують ченцю Печерського монастиря Нестору (бл. 1054–бл. 1114). У цьому творі чи не вперше у вітчизняній літературі були вжиті терміни “філософ” і “філософствувати”. У творах богословів релігійна проблематика, а саме: питання про сутність Бога, про взаємовідносини між церквою й княжою владою, про добро та зло як протиставлення Бога й сатани отримувала філософську інтерпретацію.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
