Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · “Сьогодні Вікіпедія відіграє роль, подібну до ролі Товариства “Просвіта” наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.”. · с. 13сторінка оригіналу ↗

Творче післяобіддя в пана Бучківського

Слово Просвіти, №23 за 2021 рік

Мирослава ОЛІЙНИК, членкиня НСЖУ “Щасливий, що дожив до проголошення Незалежності України, і для неї моя праця і любов”. Іван Бучківський Весняної неділі творча група з Городка та Львова, під керівництвом просвітянки Ярослави Когут (Зав’ялової), провідала почесного голову Городоцької “Просвіти”, ветерана педагогічної праці Івана Павловича Бучківського. Восени йому виповниться 98 років. Пані Ярослава зуміла залучити активних людей: викладач Львівського університету бізнесу і права, лікар, просвітянин Василь Янкович, голова Львівської обласної організації Всеукраїнської Ліги українських жінок Надія Кохалевич та її заступниця Мирослава Кушнір, завідувачка бібліотеки села Вовчухи Марія Будзановська, завідувачка Народного дому села Черляни Марія Понізовська, дякиня Галина Мартинюк зі Львова, а також настоятель храму Стрітення Господнього у Львові отець Петро Ушкало, який і привіз усіх у Градівку. При в’їзді в це село височіє пам’ятник Тарасу Шевченку, біля якого ми зупинилися – читали вірші Кобзаря, зробили спільне фото. Пригадали, як у далеких 1960-х роках Іван Павлович зініціював та приклав максимум зусиль для встановлення погруддя Кобзареві. І як комуністична влада не переслідувала Бучківського, як не цькувала і погрожувала – не здався вчитель із патріотичним серцем українця. На сьогодні цей пам’ятник є візитівкою села Градівка та всієї Городоччини. Співучі гості привітали господаря та його сім’ю величальним “Христос Воскрес!”. Співали багато народних, стрілецьких і повстанських пісень – під керівництвом пані Галини. Заспівали для Івана Павловича улюблені “Чорнобривці”, акомпанував на баяні пан Василь Янкович. Захоплено слухали всі “Розриту могилу” у виконанні отця Петра Ушкала. Інтонаційно, чуттєво читав вірші Тараса Шевченка та свій власний вірш “Мати сина на фронт виряджає” й Іван Павлович. Творча зустріч перепліталася розповідями та спогадами… Пригадали, як відроджувалася Городоцька “Просвіта” в 1989 році. Як Іван Павлович “підпільно” скликав на перше районне засідання просвітян у Градівській школі, бов Городку панувала тверда комуністична влада. Звісно, про це засідання донесли у владні кабінети. Довелося відповідати, але Бучківський вистояв. Згодом почалася горбачовська “відлига”, й Україна поступово ставала на ноги. Товариство “Просвіта”, яким він керував 25 років, виконувало колосальну роботу: проводили літературні зустрічі, конференції, засідання, близькі та далекі мандрівки визначними місцями України. Особливими поїздками були подорожі до Канева, на Чернечу гору. Присутні згадували тодішні екскурсії – без комфортабельних автобусів і вишуканого сервісу… Але ті, хто мандрували тоді по Україні, дотепер вдячні Івану Павловичу. А ще була вчительська робота, яка забирала найбільше часу. Стоси учнівських зошитів, які треба було перевірити. У Градівській школі він відкрив перший у районі кабінет образотворчого мистецтва. Однак найбільшою гордістю та напрацюванням почесний вчитель вважає створення каплиці Покрови Пресвятої Богородиці, яка стала своєрідним кабінетом християнського виховання учнів. Сьогодні у планах пана Івана – упорядкування власних віршів, бо раніше часу завжди не вистачало для себе… Цікаво розповів про свою діяльність і Василь Янкович родом зі Стрийщини. Після закінчення Львівського університету його направили на Луганщину. 10 років пропрацював редактором телебачення і радіомовлення, ведучим програм “Свічадо нашої душі”, “Орієнтир”, також навчав студентів у педінституті. Але найбільшою радістю і відповідальністю стало обрання його головою Луганської “Просвіти”. Висловлювали тривожні думки про теперішню російськоукраїнську війну. Коли вона закінчиться?.. Сідало сонце. Гості милувалися “долиною” нарцисів дочки пана Івана Лесі. Після весняного дощу по-особливому пахнув фруктовий сад. На пам’ять гостинному господарю від Ліги українських жінок вручили біографічний довідник “Українська жінка у визвольній боротьбі” (1940–1950 рр.), упорядкований Надією Мудрою. Василь Янкович подарував історичні нариси Ігоря Саєнка “Минуле та сьогодення козацтва на Луганщині”. Такі зустрічі не забуваються. Згадаймо в нашій газеті теплим словом Ярослава Гаврилюка (29.10.1951 – 25.05.2021). Окрім того, що відомий актор і в театрі, і в кіно, він ще й просвітянин. Упорядник книжки “Крути”, лавреат Всеукраїнської премії імені Івана Огієнка. ВВаассиилльь ККЛ ЛІІЧ ЧААКК Ярославу Гаврилюку *** Дивишся цей фільм* уже укотре. Вир емоцій зовсім не такий, як тоді, у пору донкіхотства, коли був завзятий, молодий. Дивишся. І мимоволі плачеш. Кожна із непроханих сльозин котиться і застує, гаряча, друзів, що нема вже. Ти один. Ти один з яскравого суцвіття: Брондуков, Сердюк, Миколайчук. Бачиш, як ідуть через століття широко, в обіймах дужих рук. І прямують гонорово степом. І гудіння перейшло на спів. І озвався в душах дух Мазепи, незнищенний протягом віків... Дивишся цей фільм уже укотре. Вир емоцій зовсім не такий, як тоді, у пору донкіхотства, коли був завзятий, молодий. 29 жовтня 2020 *** Відлетів сьогодні ти у вирій... Витерши непрохану сльозу, я й не тільки я в це не повірив, як не вірять у стрімку грозу. Я в думках відтворюю ту зустріч випадкову, там, на Прорізній. Ти сміявся, жартував. Твій усміх поселився у душі моїй. Він її і досі зігріває. Глянути на небо спонука. Пролетіла лебедина зграя, і не тільки зграя Земляка. А за нею виструнчились друзі. Вже і ти наздоганяєш їх. Мчиш із ними у далекім крузі. Не самотній. А поміж своїх... 26 травня 2021 * “Вавилон ХХ”, в якому Ярослав Гаврилюк разом із Лесем Сердюком зіграв роль одного з братів Соколюків.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин