Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Гість редакції · “Не треба когось копіювати, покажіть наше, українське”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

ВВааддиимм ККРРИ ИЩ ЩЕЕН НККО О:: «Мій пісенний пласт ще не вичерпаний»

Слово Просвіти, №23 за 2021 рік

У Національному палаці мистецтв “Україна” відбувся концерт відомо" го поета"пісняра, народного артиста України Вадима Крищенка, на який довго чекали шанувальники української пісні. Цей концерт мав бути біль" ше року тому, але через карантинні обмеження пісенне побачення з ма" естро відбулося лише нині. – Пане Вадиме, поділіться особистими враженнями від концерту. – Багато моїх друзів, знайомих назвали цей концерт справжнім потрясінням, – зізнається Вадим Дмитрович. – Академік Микола Жулинський назвав концерт небувалим дійством. Ректор Національного університету біоресурсів і природокористування Станіслав Ніколаєнко зазначив, що таке видовище неможливо перевершити. Багато теплих слів почув і від академіка Ярослава Яцківа. У концерті взяв участь цвіт української естради. Як завжди, неперевершено співав Іво Бобул. Спеціально приїхала з Болгарії Катерина Бужинська, а з Одеси – улюбленець публіки Микола Свидюк. Дочка відомого композитора Остапа Гавриша співачка Мар’яна подарувала чудову пісню на батькову музику “Падає зірка” (слова Вадима Крищенка та Інни Павленко). Ця пісня стала переможницею у номінації “Прем’єра року–2020”. На концерті виступив Герой України, наш найкращий майстер художнього слова Анатолій Паламаренко. Національний академічний український народний хор імені Григорія Верьовки виконав кілька моїх композицій, які люди знають багато років. Павло Дворський, вже не вперше у моєму концерті, виступив зі своїми синами. З прем’єрами виступили Олександр Василенко, Павло Зібров, Наталія Шелепницька. Сподобалася глядачам нова інтерпретація пісні “Полісяночка”, яку свого часу виконував Назарій Яремчук, а цього вечора заспівала Алла Попова. Вперше в моєму авторському концерті взяв участь Фемій Мустафаєв, який виступив з прем’єрою пісні “Щоб ти почула”. Заслужили вдячні оплески публіки і виконавець Дмитро Андрієць, гурт “Козацькі забави”, гурт “Будьмо” з Прикарпаття. Невже це 21-й, Боже мій? Не думалось, що пощастить дожити. Та, пересиливши життєвий буревій, Іще стою, хоча й громами битий. Іще всміхаюсь завтрашньому дню Добра бажаю і землі, і людям. А нашій вдачі – міці і вогню, З надією, що так воно і буде. То будьмо в радості, допоки ми живі, А про сумне сьогодні – ані слова. Тримаймо Боже слово в голові, А решта все – то суєти полова. Утверджуймо себе без протиріч Шанобою до батьківської хати. Оце у сяйві сьогоденних стріч Тобі, Вкраїно, і Вам, українці, хочу я сказати. Цього дня у Палаці “Україна” панував дух українства, щирості, української мелодійної пісні та поезії, яка торкається душі і серця. Концерт тривав майже чотири години, але пролетів, мов мить. Під час концерту мені вручили літературно-мистецьку премію імені Володимира Сосюри. До речі, вперше я побачив Володимира Миколайовича, коли навчався у дев’ятому класі однієї з житомирських шкіл. Ми зустрілися знову, коли я був студентом факультету журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка. Тоді поет подарував мені свою книжку з теплим дарчим написом. Зараз ця книжка зберігається у Житомирському літературному музеї, де відкрито кімнату-експозицію “Життя і творчість Вадима Крищенка”. Під час антракту у фойє Палацу “Україна” була виставка моїх книжок, яка зацікавила багатьох глядачів. Крім збірок поезій, тут була представлена книжка про мій життєвий і творчий шлях за авторством Інни Павленко. Велику роботу в підготовці концерту здійснила головна режисерка пісенного дійства Марина Коломієць. Враження від пісень доповнювалися комп’ютерною графікою, а біографія поета була поєднана з пісенними та поетичними творами, які звучали зі сцени. Під час концерту на екрані можна було побачити відеопривітання з далекої Америки від моєї сестри та її чоловіка, а також від мого племінника, який разом зі своєю сім’єю заспівав пісню “Родина, родина”. Вів концерт Тимур Мірошниченко, вважаю, що це один із найкращих ведучих в Україні. Любити Вкраїну – добра запалити багаття, Стоять за своє і не збити до волі ходи. То ж будьмо вкраїнцями, будьмо вкраїнцями, браття, У радості й скруті, несхитно, усюди й завжди. – Ювілейного концерту довелося чекати більше року. Що цікавого сталося за цей часу Вашому житті? – Сьогодні мені вже не 85, а 86 років. Я радий, що врешті відбулася зустріч з публікою. Згадую незабутнього Дмитра Гнатюка. В останні роки ми з ним дуже потоваришували. Йому вже тоді було 85 років і він їздив з нами на концерти. Якось запитую: “Дмитре Михайловичу, може, Вам важко?” А він каже: “Дорогий Вадиме, ти знаєш, не в грошах справа. Ходжу по хаті, ніби хворий, погано себе почуваю. А поїду з вами, виходжу на сцену, і – ніби нова людина, одержую такий посил від людей – оті емоції людські, оці оплески. Я оживаю і відчуваю себе молодим”. Я вже теж у такому віці, як був тоді Дмитро Гнатюк. Мене дуже цікавить думка

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин