Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Відбувається спроба виключити фольклористику · із переліку спеціальностей для присудження · наукових ступенів”. Читацьке віче 4 · с. 4сторінка оригіналу ↗

Фольклор – найбільш гуманістичний засіб повернення українству українськості

Слово Просвіти, №23 за 2021 рік

Анна МУКАН, відділ зв’язків із громадськістю Інституту філології Відкрив конференцію директор Інституту філології професор Григорій Семенюк. У вітальному слові він акцентував увагу на історії кафедри фольклористики та внеску в її розвиток фундаторки й першої очільниці – професорки Лідії Дунаєвської: “Лідія Францівна була духовно сильною людиною, одержимою освітянською ідеєю, патріотом, фахівцем своєї справи”. Директор навів цифри, які засвідчують неабиякий потенціал кафедри у підготовці фахових фольклористів: 24 випуски та 640 випускників, які знайшли себе у вчителюванні, викладанні, письменництві, стали артистами. Фольклористичні читання, започатковані у 2007 році, щороку гуртують науковців з різних куточків світу. За 13 років роботи секцій було виголошено 1500 доповідей, опублікованих у 23 випусках фахового збірника “Література. Фольклор. Проблеми поетики”. Ці факти, переконаний Григорій Фокович, свідчать про міцний науковий фундамент кафедри, живучість ідей її фундаторів і вагомість праці нинішніх співробітників. Учасників конференції також привітав ректор Шевченкового університету професор Володимир Бугров. Він наголосив, що успішна діяльність кафедри пояснюється багато в чому тим, що фольклор стає “тим метанаративом, в межах якого об’єднуються різні матриці та підходи”. Вивчення фольклору передбачає не лише збереження фольклорної спадщини, а є методологією, підвалини якої заклав перший ректор Київського університету Михайло Максимович. Прикладом такого підходу можна назвати успіх пісні гурту “Go-A” на цьогорічному Євробаченні, адже вона є авторською версією прадавньої української веснянки. Привітання від імені академі­ Олег КОЛОМІЄЦЬ Анатолія Григоровича Шпиталя знаю зі студентських часів – отих подаленілих 1970-х… Познайомились ми в гуртожитку. Виявилося, що обидва земляки-переяславці. І теми для бесід знайшлися швидко. Якраз тоді з’явилися книги, які нас зацікавили, – історичні романи П. Загребельного “Диво”, І. Білика “Меч Арея”, В. Малика “Таємний посол”… Відчувалося, що переді мною хлопець, який всім серцем любить українську літературу та історію, буквально живе ними. Хоча Анатолій прийшов до нашого Київського університету після служби в армії, я збагнув, що мій ровесник знає про наше письменство не згірше, ніж я, попри те, що мій університетський термін навчання вже добігав кінця. І вчитель та наставнику нас виявився спільний – Микола Йосипович Сиротюк, доктор філологічних наук, письменник, майстер жанру історичного роману. Звісно, Анатолій Шпиталь чимало навчився у професора М. Й. Сиротюка, найвдумливішого та найбільш глибокого дослідника української історичної прози свого часу. І надалі гідно тримає естафету історичної пам’яті та її інтерпретацій у художньому слові. ка, директора Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України Ганни Скрипник зачитала завідувачка відділу української та зарубіжної фольклористики Лариса Вахніна. Очільниця Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології наголосила, що діяльність кафедри фольклористики сприяє утвердженню української ідеї, розвитку української мови, культури, вихованню, навчає берегти народні звичаї та фольклор. Завідувачка кафедри фольклористики, донька Лідії Дунаєвської, доцент Олеся Наумовська зауважила, що назва цьогорічної конференції апелює до терміна “деокупація” як “способу самовизволення, самоочищення кожного від тенденційних нашарувань радянської минувшини і наближеності до самих себе, до пізнання своєї ідентичності”. Очільниця кафедри висловила глибоке занепокоєння станом, в якому зараз перебуває галузь: уже втретє від часу заснування кафедри (1992 р.) відбувається спроба виключити фольклористику із переліку спеціальностей для присудження наукових ступенів. Наслідками такого рішення стане зниження наукового інтересу до цієї галузі, “а без осягнення ядерних смислів, які тримають нашу націю, прозирають із текстів народної творчості, ми не можемо позбутися тих лантухів “какаяразніца””, – переконана Леся Владиславівна. На пленарному засіданні виступив також професор Віктор Давидюк. У доповіді “Сучасна українська фольклористика в пошуках “прогресивних” підходів” науковець розкрив небезпечні тенденції в галузі, зумовлені такими потужними чинниками сьогодення, як карантинні обмеження, силове поле електронних мереж, а також обмежена проблематика, з якою можна публікуватися у закордонних фахових виданнях. Усі ці виклики зумовлюють самоізоляцію наукових шкіл і окремих дослідників, орієнтують молодих науковців лише на інтернет-джерела, а мірилом науковості стають питання, висвітлені в межах кількох міжнародних ресурсів (наприклад, Web of Science, Scopus). Доповідь професора Сергія Сегеди “Антропологічний портрет княгині Інгігерди” була представлена у вигляді презентації. Науковець розповів про таку та в книзі М. І. Сікорського “На землі Переяславській”. ємниці саркофага Ярослава Мудрого й намагався дошукатися історичної правди про поховання дружини князя – Інгігерди. Про етимологію понять “дитинець” і “золотник”, які здавна побутують у поліському фольк­лорі, розповів професор Віктор Мойсієнко. Науковець спробував декодувати вірування наших пращурів, пов’язані з лікуванням хвороб живота. Виявилося, що глибока пошана предків до “дитинця” й “золотника” під час замовлянь недуг пояснюється співвіднесенням цих понять із оберегом, добрим духом, своєрідним янголом-охоронцем, який має чітке розташування в тілі людини – під пупком. Не менш цікавою видалася доповідь професора Юрія Коваліва, який торкнувся проблеми фольклорної метафори у творчості Емми Андієвської. Українська письменниця-емігрантка, як доводить науковець, широко застосовувала фольклорні символи, метафорику, образність із метою позбавлення художнього тексту від цивілізаційних культурних нашарувань і повернення до первинних ідентифікаційних смислів. Ще один доповідач пленарного засідання – професор Яро­ У рамках Тринадцятих фольклористичних читань, присвячених професорці Лідії Дунаєвській, відбулася Міжнародна конференція “Традиційна культура – шлях духовної деокупації”. Організатор заходу – Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин