Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Дати й особистості · с. 4сторінка оригіналу ↗

ОСТАННІЙ ФОРПОСТ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

Слово Просвіти, №24 за 2004 рік

ця направила основні сили добре навчених частин 1-ої російської армії, що поверталися з російсько-турецької війни: 31 полк і 37 ескадронів (45 тисяч осіб). Командування військами доручили генерал-поручнику П. А. Текелію. Загальна кількість військ, посланих на зруйнування Січі, складала близько 65 000 осіб. Наприкінці травня 1775 р. російські війська під проводом П. Текелія, поділені на 5 загонів, вступили на Запорожжя — “для здійснення прикордонної служби”. 4 червня 1775 р. П. Текелій оточив Січ. 300 гусарів та піхотний полк захопили січове передмістя, артилерію, блокували запорозькі гавань і флот. Текелій поставив вимогу здати Січ, а кошовому отаману з’явитися в табір до нього, і дав запорожцям 2 години на роздуми. Після цього відбулася бурхлива старшинська рада за участю духовенства. Більшість рядового козацтва й дехто зі старшин були за опір москалям. Проти збройного опору виступили кошовий отаман Петро Калнишевський і більшість старшин. Вони доводили марність кровопролиття при такій переважаючій більшості царського війська. Врешті-решт старшина умовила січовиків підкоритися повелінню імператриці, й рада вирішила здати Січ без бою. 5 червня 1775 року, після оголошення указу Катерини ІІ про ліквідацію Січі, трьохтисячна січова залога склала зброю і присягнула на вірність цариці. У цей день була конфіскована запорозька скарбниця, де було приблизно 160 тисяч карбованців монетою. Також захоплено військові клейноди, артилерію, боєприпаси, різноманітну зброю, архів та інші цінності. Частина старшин (а вища січова старшина — вся) була репресована. Кошового отамана Петра Калнишевського було заслано до Соловецького монастиря, військового суддю Павла Головатого — до Тобольського, а військового писаря Івана Глобу — до Туруханського монастирів, звідки вони вже не повернулися в Україну. На той час на підлеглих січовому управлінню землях було понад 150 сіл, заснованих здебільшого колишніми селянами-кріпаками з усіх реґіонів України. Переселенці ставали “підданими Війська Запорозького” і платили до військового скарбу податок. Вони, як багато хто із сімейних козаків-запорожців, що жили хуторами-зимовниками, займалися хліборобством, рільництвом, садівництвом, скотарством, рибальством, бджільництвом. 1775 року лише на правому березі Дніпра налічувалося 763 зимівники, де мешкали 8684 козаки (не рахуючи членів їхніх родин). Уся територія Запорожжя поділялась на 8 паланок (округів): Самарську, Кодацьку, Інгульську, Бугогардову, Орельську, Протовчанську, Кальміуську, Прогноїнську. Очолювані полковниками військово-адміністративні управління паланками називалися гардами. Саме Військо Запорозьке складалося з 38 куренів, тобто окремих загонів, які формувалися за земляцьким принципом (наприклад, полтавський курінь, канівський, переяславський тощо). На Січі кожен курінь мав своє помешкання у вигляді казарми на кілька десятків, а то й сотень, осіб. Селянського ж населення було не менше 150 000. Отже, є підстави вважати, що населення Запорожжя на час ліквідації Січі сягало 200 тисяч осіб. З його повною економічною та політичною незалежністю “под собственным своим неистовым правлением” (вираз того самого царського маніфесту) не могла примиритися російська монархія. Було вирішено заселити новозавойоване Північне Причорномор’я та окуповані землі Запорозької Січі, що обіймали величезну територію пізнішої Катеринославської, а також частини Херсонської, Таврійської та Харківської губерній, більш слухняним, запрошеним з іноземних країв людом. Так з’явилися в цих місцях спочатку серби, потім — німці, болгари, греки, вірмени, євреї. Царизм перетворив незалежну козацьку державу спочатку на автономію Росії, а згодом, ліквідувавши своїми указами козацько-територіальний устрій та державні органи управління, на окраїну Росії. z Анатолій ГРИВА, Михайло СОПІВНИК 229 років тому, 4—8 червня 1775 року, козаки без бою віддали на повне знищення легендарну Запорозьку Січ. У ці дні була проведена військова операція російської армії проти Війська Запорозького Низового і знищено Нову (Підпільненську) Січ. Запорозька Січ перестала існувати.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин