Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
«Київ Травневий» · с. 11сторінка оригіналу ↗

ЧОМУ ВИРУБУЮТЬ САДИ

Слово Просвіти, №24 за 2004 рік

дяки аскетично простій сценографії та строгій вишуканості костюмів. Абажури з тьмяним світлом, які періодично гаснуть, примарний вишневий сад, що тоне у темряві на задньому плані, а потім зникає зовсім, залишаючи порожнечу. І багато кольорових кульок, що швидко розкотилися в різні боки, — райдужні ілюзії розпалися і загубилися, і їх уже не зібрати… А однією із найбільших метафор став вокзал. Втеча, пошук, поневіряння — все це подорожі, а вони неможливі без вокзалу. Коли жу людини не залишається прихистку, коли все звичне і рідне зникає, її оселею стає вокзал… Характерна риса класики — її позачасовість, адже кожна доба утворює нове трактування і зовсім інші асоціації, при тому, що її актуальність не викликає сумнівів. Після перегляду “Вишневого саду” чомусь пригадалися прогулянки по нинішньому Києву — колись гарні старовинні будинки, які руйнуються самі або ж із сторонньою допомогою, а в той же час, як бур’яни, на кожному клаптику “дорогої” землі в центральній частині міста зростають “елітні” Фото Г. Оборської склопластикові будівлі, дуже вигідні для капіталовкладень, на відміну від різної старовини… Чи ж не поляжуть вишневі сади десь там, усередині людини?

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин