«Київ Травневий» · с. 11сторінка оригіналу ↗
БІЛІ МІНІАТЮРИ НА ЧОРНОМУ ТЛІ
Слово Просвіти, №24 за 2004 рік
з польського міста Лодзь. Цей театр було засновано в 1945 році, але й донині він залишається одним із найулюбленіших у цьому місті. У створенні репертуару колектив намагається врахувати всі вікові категорії, хоча основну увагу приділяє виставам для наймолодшої групи глядачів. Загалом колектив працює у жанрі традиційного лялькового театру, та в той же час шукає нові форми сценічного втілення вистав і використовує найсучасніші світові надбання в цьому виді мистецтва. Жанр вистави “Я, Ти, Ми” визначають як музичну пантоміму. Хоча таке вузьке окреслення не дасть повного уявлення про візуальний ряд вистави. Уявіть собі, як під музику відомих композиторів сучасності (Е. Моріконе, Вангеліса, Ж.-М. Жарра, Ф. Дюваля, Р. Щедріна) та минулого (М. Мусоргського, Ж. Бізе) у цілковитій темряві розгортаються білі мініатюри на чорному тлі. Надзвичайно пластичні фігури утворюються завдяки білій тканині, підсвіченій на темному фоні спеціальним освітленням. І, звичайно, що всі ці чоловічки, птахи, тварини, хвилі, полум’я, навіть “титри” (назва кожної мініатюри) оживають завдяки вмілим рукам акторів (яких не чути і практично не видно). Кожна лялька, кожен образ народжується прямо на очах у глядачів — щойно це був лише шматок тканини (стрічка або хустка), а ось тепер — лялька. По суті, на сцені відбувається аналог безпосередньої дитячої гри, — коли можна гратися будь із чим, і з мінімуму створити цілу картину. Власне, у цьому й полягає відмінність від традиційного театру, — бо тут актори не грають перед глядачами, а граються з ними, запрошуючи взяти участь (хоч і пасивну) у грі. Дія відбувається без слів — емоційне навантаження лежить на інструментальній музиці. Таким чином вистава набуває особливої ліричності — у ній гармонійно поєднуються поетичність невеликих пластичних замальовок із гарною музикою. А лаконічними засобами, виявляється, можна представити цілі сюжети — наприклад, “Кармен” або історію Ікара. А взагалі, під час перегляду вистави виникають аналогії з ляльковим театром, пантомімою, театром тіней (тільки навпаки), навіть анімацією (“титри” і характер зображення). Віковий діапазон глядачів спектаклю — великий, бо вистава призначена “для сімейного перегляду”. І справді, незвичайний світ пластичних мініатюр налаштовує на безпосереднє і захоплене сприйняття. Саме таке, яке буває тільки в дитинстві.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
