Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Культура · с. 12сторінка оригіналу ↗

ПАМ’ЯТІ УКРАЇНСЬКОГО ОРФЕЯ

Слово Просвіти, №24 за 2004 рік

Нещодавно у Київському будинку вчителя відбувся вечір пам’яті видатного сина українського народу, великого композитора Володимира ІВАСЮКА. Як відомо, Володимир Івасюк загинув зовсім молодою, 30-річною, людиною і вже посмертно став лауреатом Національної премії України імені Т. Г. Шевченка. За своє таке коротке життя Володимир, у якому поєдналася кров кіцманських ґаздів та запорозьких козаків, встиг створити стільки пісень — не просто хітів, а символів нашої рідної пісні, — скільки не створити де-іншому композитору й за 80-річне існування. Саме ці пісні — “Водограй”, “Тільки раз цвіте любов”, “Червона рута” та інші виконували молоді співаки-початківці, лауреати українських та міжнародних конкурсів, таких як “Весняна рапсодія”, “Срібний дзвіночок”, “Таланти твої, Україно” тощо. На вечорі були присутні люди, яким пощастило знати великого композитора як людину. Анатолій Климович Андрійчук, секретар Чернівецького об’єднання композиторів, познайомився з Івасюком, ще коли той був студентом медичного інституту. Тоді Анатолій Климович створив передачу “Буковинські самоцвіти”, в якій “розкручував” нових талановитих авторів і виконавців. І нікому не відомий Володимир приніс йому свою нікому не відому “Червону руту”. Анатолій Климович порекомендував Івасюку ансамбль “Смерічка”, який і виконав пісню вперше. Зараз Андрійчук із посмішкою пригадує, як він намагався “редагувати” цей шедевр, відчуваючи свою професійну перевагу над дилетантом. Івасюк тоді погодився внести правки, але тільки на папері. І слава Богу, що пісня збереглася у своїй первозданній красі. Виступила також відома письменниця і журналістка Галина Тимофіївна Тарасюк, яка була коханням Володимира. Свого часу вона стала авторкою першої публікації про Івасюка у газеті “Молодий Буковинець”. Галина Тимофіївна згадує Володимира, як і всі решта, хто його знав, як людину виняткової духовної чистоти і чарівності. Вона читала вірші, йому присвячені, — вірші про поетесу і музиканта — і пригадалися слова Івасюка про те, що прізвище Тарасюк — добра рима до його прізвища, і душевно вони з Галиною непогано заримовані. Вірші Галини Тимофіївни були присвячені тому її дню народження, на яке він прийшов з гітарою і співав свої пісні… Наступним виступив Василь Йосипович Клічак, директор видавничого центру “Просвіта”, який представив загалу автора книжки “Монолог перед обличчям брата”, виданої у видавничому центрі, Тараса Унгуряна. Ця документальна повість — довірлива щемлива розмова поета і журналіста Тараса Миколайовича Унгуряна із улюбленою молодшою сестричкою композитора Оксаною Івасюк. НЕЗАБУТНІ Тарас Унгурян прочитав уривки з цієї книжки, свої вірші, присвячені генію Івасюка. Книжка справді чудова, вона розкриває перед нами сторінки родинного життя композитора, життя родини, такої ж шляхетної і талановитої, як і його пісні; змальовує Івасюка як винятково гарну і цікаву людину, турботливого старшого брата. В уяві Оксани, яка зараз уже, на жаль, старша за Володимира, він залишився чудовим синьооким юнаком, що брав її у подорожі, з яким вони відпочивали у Криму — у наметі, харчуючись рибою і мідіями, наснажуючись натхненням. Тоді Володимир казав Оксанці, коли вони йшли в гори — “Не бійся, я з тобою”. Він і зараз із нею, бо “смерті нема” — зрозуміла й сказала Оксана Івасюк, вручаючи якось премію імені свого брата. І справді, людина безсмертна у всіх своїх величних проявах. І навіть не тільки людина, першою піснею якої стала “Колискова для Оксанки”(перша пісня Івасюка на вірші батька), безсмертна, наприклад, у любові до сестрички, а й будь-яка інша. А зберегти своє безсмертя допомагають нам, як і раніше, пісні Володимира Івасюка. z Людмила ІЛЬЄНКО

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин