Спорт · с. 16сторінка оригіналу ↗
ГОЛ У ВЛАСНІ ВОРОТА Богдану ФЕДІРЧИКУ (на фото) пророкували блискучу футбольну кар’єру, але замість збірної України він опинився… за ґратами.
Слово Просвіти, №24 за 2004 рік
ДОЛЯ
ДО ЗБІРНОЇ — ЧЕРЕЗ МОСКВУ І ГАННОВЕР
Десять років тому його вважали одним із найперспективніших представників нової генерації українських футболістів. У 16 років Богдан Федірчик, хлопчина з провінційного буковинського села Киселів, уже грав у дублі московського ЦСКА, а через рік його взяли “на оглядини” селекціонери німецького “Ганновера-96”. В основному складі цієї команди він з’явився у 1995 році. Якби не мінливості долі, Федірчик спокійно міг би першим пройти шлях Андрія Вороніна, який із другої Бундесліги потрапив до національної збірної України. Але… Навесні 1996 року тодішній наставник молодіжної збірної України Олександр Іщенко викликав на збір буковинця, який транзитом через Москву опинився у другій Бундеслізі, і, побачивши його на полі, запропонував перейти до кіровоградської “Зірки-НІБАС”. Але вже через півроку Федірчик повернувся назад. — Мене тягнуло до Німеччини, — згадує Богдан. — Хоча далеко не останню роль тоді зіграло й те, що мене трішки обдурили у грошових справах: Іщенко не виконав своїх обіцянок. І я повернувся до “Ганновера-96”. Там мені на одному з тренувань зламали ногу. Рік довелося носити конструкцію Єлізарова. Потім заново вчився ходити. Зрештою опинився у любительській команді міста Гільдесгейм. Я був сповнений бажання повернутися назад до професійної ліги і впевнений — так би воно й сталося, якби не нові травми. За три роки переніс іще дві операції. Після другої відновлювався вже вдома. Після виклику до “молодіжки”, за яку Федірчик зіграв декілька контрольних матчів із клубами Вищої ліги, “український німець” опинився у “Динамо-2”. — Онищенко пропонував залишитися в другій динамівській команді на півроку, а там, мовляв,
ТУРНІР
Аліна Кабаєва
Лідер української збірної Ганна Безсонова, яка була найсильнішою у вправах з обручем та булавами, в “абсолютці” розташувалася на другій позиції після російської прими Аліни Кабаєвої. В активі останньої — теж дві перемоги в окремих вправах (з м’ячем та стрічкою), але якщо в інших двох Аліна показала другий результат, то Безсонова “провалила” виступ зі стрічкою (третє місце). Та й у вправі з м’ячем Ганна занадто програла своїй основній конкурентці, щоб розраховувати на найвищу нагороду.
видно буде, — розповідає він. — Але я вирішив усе-таки повернутися до Кіровограда. Сьогодні я про це шкодую, але часу не повернеш… Найімовірніше, головним чинником виявилося самолюбство. У молодіжній збірній усі хлопці були з команд Вищої ліги, а “Ганновер-96” тоді був у другій Бундеслізі. До того ж, після травми мені потрібно було повертатися до основи через резервний склад, а за дубль я, тим більше, не хотів грати. Ось і “клюнув” на українську “вишку”.
ФАТАЛЬНА ЗУСТРІЧ У КАФЕ
З ніг на голову життя футболіста перевернув інцидент, який стався з ним у 2000 році. Богдан тоді відновлювався вдома після чергової “футбольної” операції. Того дня він, як завжди, зробив пробіжку. А ввечері вирішив зайти до кафе в районому центрі Кіцмань — пограти у більярд. І треба ж було, що саме до нього, загалом, досить відомої в тих краях особистості, почала чіплятися компанія напідпитку. — Їх було п’ятеро, — згадує Богдан. — Ми були незнайомі, хоча містечко в нас невеличке — там багато хто один одного знає в обличчя. Почали мене ображати. Потім один з них вдарив в обличчя. Почалася штовханина. Я впав на стіл, де виявився той злощасний ніж. Далі все робив у стані афекту… Пізніше лікарі пояснили, що в мене, як і в більшості спортсменів, загострене почуття гідності. Як і бажання бути кращим, перемагати. Це теж далося взнаки. Я ж просив їх угамуватися… У шоковому стані Богдан ударив двох нападників ножем. Для одного поранення виявилося смертельним. Трагедія вразила не лише Кіцмань. Усі, хто добре знав Богдана, в тому числі його перший тренер Онуфрій Савчук, не могли повірити в те, що сталося. Бо ніколи не сумнівалися у добрій вдачі хлопця. Врешті-решт, перспективний футболіст опинився на лаві підсудних. З огляду на всі пом’якшувальні обставини, йому дали чотири роки. Відсидів менше половини — потрапив під амністію, як чорнобилець третьої категорії (деякі села Буковини, у тому числі Киселів, як відомо, мають статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи). — Там, за гратами, дехто знав, що я грав у молодіжній збірній. Пощастило, що в камері був телевізор. Тож подивився і матчі Чемпіонату світу—2002. На волю Богдан Федірчик вийшов у липні 2002 року. — Коли прийшов адвокат Борис Хомицький і сказав: “Ти сьогодні виходиш на свободу”, — мені не вірилося. Передати ці почуття неможливо. Хоча, зрозуміло, не бажаю нікому їх відчути. Повернутися до нормального життя допомогли батьки і старший брат Юрій. Та й друзі підтримували морально.
ДОЙЧЕ FEDIRCHYK
Любов до футболу Богдану Федірчику передалася від батька Миколи, який свого часу грав за місцеву команду в чемпіонаті області. І теж, до речі, у півзахисті. А роки, проведені в німецькому футболі — професійному та аматорському, —
серйозно вплинули на становлення Федірчика як гравця та особистості. — З Німеччини я привіз їхній “футбольний менталітет”, самовіддачу — як на полі, так і в побуті. У мене навіть манера гри німецька. Я поступово “розкручуюся”, набираю обертів і напружую гру. Загалом, мені більше імпонує саме німецький футбол. У німців у крові — працювати й боротися до останньої секунди. Плюс психологія переможця. Якщо все зроблено, але результату не досягнуто, значить, суперник справді був сильнішим. Ще я ціную їхню організацію та пунктуальність. Це присутнє на всіх рівнях. Різниця між професійним і аматорським футболом там полягає в тому, що в професійному треба бути постійно максимально сконцентрованим і грати на такт швидше. Серед партнерів були Бородюк і чемпіон світу Херманн. Богдан із задоволенням згадує, що грав ра-
Засновник: Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка. Реєстраційне свідоцтво КВ № 4066 від 02.03.2000 р.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
