“Ти живеш на цій землі, щоб зберегти пам’ять минулого”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
ОЧЕВИДЕЦЬ І ЛІТОПИСЕЦЬ СКАРБИ З ДОСТАВКОЮ
Слово Просвіти, №24 за 2007 рік
Михайло ВІДЕЙКО
Хто не мріяв хоч раз у житті знайти скарб? Але мало кому по" щастило, адже трапляється таке не щодня і не щороку. Та й складно це — шукати скарби, головне — часу нині на те мало у кого вистачає. Од" нак в останні роки у багатьох людей з’явився шанс отримати скарб із доставкою додому — навіть не за" мовляючи його по телефону! Адже коли ви замовляєте маши" ну землі, чорнозему, скажімо, для влаштування квітника, то можете разом із цим ґрунтом отримати ще “щось”. Так упродовж 2005—2006 років чимало любителів квітів і траву Кончі"Заспі отримали разом із чорноземом кераміку… трипільської культури, у вигляді, так би мовити, безкоштовного додатку, бонусу. Так, нині старожитності трипіль" ської культури, а також скіфського часу, доби Київської Русі та інших епох стали лише домішкою до чор" нозему, який можна без проблем замовити по телефону на Київщині. Річ у тім, що цей чорнозем сьогодні видобувають на берегах струмків і річечок, де здавен селилися люди. Коли вони століття і тисячоліття то" му влаштовували свої поселення на Ірпені, Стугні, Красній, Бобриці та інших малих річках Київщини і їхніх притоках, то не гадали, що з часом ці місця будуть покинуті та вкриті шаром родючого ґрунту. Частина шару землі утворилася природним шляхом, проте ще більше наросло за рахунок процесів ерозії, змиву зі схилів упродовж минулого століття. Розорюючи схили долин, селяни рік у рік втрачали чорнозем, який ут" ворювався тисячоліттями. Однак ро" дючий ґрунт нікуди не зникав — він акумулювався ближче до дна долин, а колись повноводні струмки і річки замулювалися, перетворювалися на болота. Товщина шару чорнозему в таких місцях досягає 1—1,5 м. Справжній скарб, особливо коли треба перетворити на сад ділянку, намиту піском у заплаві Дніпра. Ли" шається лише перемістити дорого" цінний ґрунт у потрібне місце. Так само, як намиви понад Дніп" ром, видобуток землі для рукотвор" них оаз перетворився на вигідний промисел і водночас — на стихійне лихо. Його масштаби нескладно уя"
вити — площа намивів у районі Києва та його околиць вимірюється квад" ратними кілометрами. А це означає, що приблизно на тій самій площі “десь” має бути знято чорнозем і пе" реміщено на територію вілл і котедж" них містечок. І якщо намиви здійсню" валися напівстихійно, то видобуток чорнозему — нині повна стихія. Про екологічні наслідки такого “перетворення природи” сказано багато, значно менше — про ті збит" ки, які ця діяльність завдає історико" культурній спадщині реґіону. І якщо екологічні фактори ще враховуються при складанні генеральних планів розвитку реґіону, то пам’яткам, пов’язаним з його історичним мину" лим, не знаходиться місця серед грандіозних планів на майбутнє. У цьому можна впевнитися, оглядаю" чи генеральну карту перспективного розвитку Київщини, презентовану на травневому Інвестиційному фо" румі в Українському домі цього року. Межі Києва (що сягають Україн" ки на півдні), забудова селищ, ко" теджні та дачні селища, нові авто" мобільні дороги, мости через Дніп" ро, нові колії залізниці щільно вкри" вають територію області, в тому числі місцевості, де розташовано пам’ятки археології, яких нині лише на обліку стоїть понад 2000. Однак показана на карті стратегія розвит" ку області спланована так, ніби йдеться про освоєння планети, яку людина заселяє вперше, а не про територію, історія якої вимірюється тисячоліттями. До чого призводить (і в незрівняно більших масштабах призведе у майбутньому) такий під" хід проектувальників, можна пока" зати на прикладі лише однієї місце" вості, дуже маленької у масштабах області, не кажучи про Україну. Ідеться про такий собі ярок, із якого вже кілька років безконтроль" но видобувають той самий чорнозем для газонів Кончі"Заспи. Ця балка неподалік Обухова, місцеві жителі називають її Коломийців Яр. По її дну протікає струмок, на березі якого понад 6000 років тому оселилося плем’я трипільців — творців давньої, чи не першої у цих краях хлібороб" ської археологічної культури. Хто сьогодні в Україні не чув про трипільців та їхню цивілізацію! Так" от, у Коломийцевому Яру розташо" ване одне з найбільших селищ три" пільців на Київщині — понад 30 гек" тарів. У землі тисячоліттями збері" галися руїни будівель, тисячі кера" мічних виробів — посудин, прикра" шених різьбленим і мальованим ор" наментом, загадкові керамічні “бі" ноклі” тощо. Через кілька тисячоліть після трипільців на берег струмка прийшли інші люди — у ранньому залізному віці, а у XII ст. заснували село піддані Великого князя Київ" ського. І вони залишили тут свій слід — посуд, вироби з заліза. Шар землі завтовшки метр, здавалося, надійно сховав сліди давніх селищ на дні яру. Археологи мали шанс ко" лись дослідити у всіх подробицях життя давніх племен, відкрити неві" домі сторінки їхньої історії. Однак цей чорнозем виявився справжнім прокляттям для унікаль" ного археологічного комплексу. 2005 року місцевий фермер захо" дився будувати ставок, а землю ви" возили на замовлення в околиці. Уже тоді охоронці пам’яток виїхали на місце і виявили факт руйнування, тому зробили припис на припинен" ня робіт. Копати ставок припинили, однак чорноземний Клондайк і далі вабив охочих, які розвідали дорогу в це глухе колись місце. До осені 2006 року шар ґрунту було знято на площі понад 4 га на глибину до 1— 1,2 м. Разом із десятками тисяч ку" бів дорогоцінного чорнозему на квітники й газони вивезено рештки кількох десятків трипільських жител разом із начинням, а це сотні давніх посудин. Звідки такі цифри? Восени 2006 року Обласний ар" хеологічний музей отримав відо" мості про надходження зі згаданої місцевості разом із ґрунтом три" пільських черепків. За підтримки меценатів було організовано неве" лику рятувальну експедицію. Упро" довж лише двох із половиною днів було розчищено рештки чотирьох жител, переважно зруйнованих екскаватором, серед яких знайдено розвали двох із половиною десятків посудин, а також кілька цілих!
Серед них — дві біноклеподібні посудини, ціла грушоподібна, кубки, покришки. Вперше за останні сто років, із часів розкопок під Трипіл" лям Вікентія Хвойки, у цьому краї археологи побачили подібну карти" ну. Здавалося неймовірним, що такі великі посудини стоять цілими. Заз" вичай на полях плуги під час оранки нещадно трощать трипільську кера" міку, а тут усе стояло як у музейній вітрині. Можна лише уявити, скільки таких унікальних знахідок безжаль" но і безглуздо знищено заради просто смішних, копійчаних (порів" няно з вартістю втрачених старо" житностей) заробітків. Не кажучи вже про наукову цінність і значи" мість цього унікального комплексу. Знахідки з Коломийцевого Яру стали окрасою трипільської зали Обласного археологічного музею вс. Трипілля і нещодавно експонува" лися на виставці “Трипільська куль" тура на Київщині” в Українському домі. Чимало відвідувачів мали можливість почути розповідь про ці старожитності та їхню драматичну історію. У всіх виникало питання: а що робиться і головне — що можна зробити, аби не допустити подібно" го в майбутньому? Зрозуміло, що процес будів" ництва і розвитку області неможли" во зупинити через піклування про давні поселення й городища. Але історико"культурну спадщину мож" ливо включити до цього процесу. На генеральному плані розвитку об" ласті цілком могли б з’явитися по" руч із природними заповідниками — археологічні, передбачено ство" рення археологічних парків, відвіду" вачі яких знайомилися б з пам’ятка" ми минулого, відвідували археоло" гічні розкопки. Коломийців Яр, принаймні його частина, міг би стати однією з запо" відних територій, відкритих для нау" кових досліджень і туризму. Ті ж міс" ця, які опиняться в зоні будівництва селищ, шляхів, мостів, якраз і ма" ють стати, згідно з чинним законо" давством, об’єктом рятувальних розкопок. Тим більше, що в області нині живе і працює переважна біль" шість професійних археологів Укра" їни(!). Скарби нашої землі, спадко" ємцем і єдиним законним власни" ком яких є народ України, заслуго" вують на кращу долю.
Упродовж трьох років Всеукраїнське товариство “Просвіта” ім. Т. Шевченка спільно з Будинком учителя проводять щомісячний лекторій “Трипільська цивілізація у спадщині України”, розра" хований на вчителів, істориків, культурологів та українознавців. Мета лекторію — донести до людей наукові знання про трипільську цивілізацію як фундамент духовної та історико"культурної спадщини України, ознайомити з досягненнями археології в цій області. Учені"археологи доповідали про дослідження трипільської цивілізації та її роль у спадщині су" часної України. Участь в цьому лекторії взяли відомі вчені: І. Черняков, М. Відейко, В. Дудкін, І. Потєхіна, О. Кор" він"Тарковський, С. Ольговський, С. Рижов, Г. Пашкевич та інші. 29 травня ми підбили підсумки лекторію у формі вечора запитань і відповідей на тему “Дослід" ження трипільської цивілізації і її роль у сучасному житті України” за участю цих науковців. Вечір вів голова ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка Павло Мовчан. У виступі М. Відейка ідеться про нагальні проблеми збереження історичної спадщини.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
