“Париж насправді існував в іншому вимірі...” · с. 9сторінка оригіналу ↗
АПОСТОЛУ ПЕТРУ»
Слово Просвіти, №24 за 2007 рік
прочитав в Кобо Абе, що Париж просяк сечею арабів і негритосів. Про мою мрію знали мої друзі. Один із них привіз мені з Парижа карту для туристів, на якій було на" мальовано всі головні принади міс" та. Ні, неправда, забув, карту при" везла Кадочнікова. Карту подарував Ларисі в Парижі Даніель Ольбрих" ський, який ганяв з нею Парижем у своєму відкритому червоному каб" ріолеті п’яний у дупу. Він узагалі тве" резий не бував від народження. І свою кращу роль у фільмі Анджея Вайди “Все на продаж” зіграв не просихаючи. Він мені сам вихваляв" ся. Даніель помітив на тій карті хрестами всі кабаки, в яких вони з Ларисою відмітилися. Хрестів на мапі було рясно, як на цвинтарі. Крім хрестів, на мапі було нама" льовано все. І Тріумфальну арку, і Палац Інва" лідів, і міст царя Олександра, і Нотр Дам, і Сакре Кер, і… ну, геть усе… і Лувр… і Монмартр… і Блошиний Ри" нок… і Пер"ля"Шез… і Шанзалізе… Я повісив карту на дверях в туа" леті, якраз навпроти унітаза. Щод" ня, як мінімум двічі на день, я міг вивчати карту без будь"яких переш" код. Я почав затримуватися в туале" ті так довго, що Кадочнікова, коли поверталася після спектаклю в єв" рейському театрі русьської драми імені Лесі Українки, страшенно нер" вувалася і починала стукати у двері через годину після повернення: — Что с тобой, Серий? — Літаю, як фанера над Парижем… з Даніелєм… Уже п’ятдесят п’яте коло… За рік я знав Париж, як свої п’ять пальців. Краще за Ольбрих" ського. А він брехав мені, що наро" дився в Парижі.
Нарешті мене випустили з ре" зервації. І відразу в Париж. По лінії дрючьби народів това" риства Франція—СРСР. Під скляним склепінням Орлі вони на кожному кроці, в Парижі. Вас можуть завербувати американські агенти. Ви ж бачили того негра, що три квартали йшов за нами і показував з-під поли пальта щось подібне на кінський фалос? Зваблював… Мовчки… Бачили? Добре, що не побачили… То був не конячий, то був його натуральний. Він відомий збоченець… Кентавр із Сіракуз…
Вас можуть… ви можете загубитися, нарешті, в цьому велетенському місті… — Стоп! — сказав я французькою (французьку я компрампую відсотків на п’ять—шість — цього достатньо, щоб сказати “Стоп!”, замовити каву і купити квиток на метро), — … Збоченці з Сіракуз, тобто з ЦК КПУ, мене вже зґвалтували… вдома… гоп-стоп, Зоя, не виходя із строя… вдома… американські агенти мене вже завербували в Белграді… заблукати в Парижі я не можу… Ось спитайте мене: як пройти пішки від Бобуру до Собору Святої Магдалени навпростець? — Як пройти від Трокадеро до Палацу Інвалідів? — спитала та, в якої цицьки були на номер менші й стріляли в різні боки, ну, були… зизоокі. Цицьки в Парижі, наскільки я на цьому розуміюся, бувають трьох ви" дів: паралельні, зизоокі й накладні.
Все. Зрозумів я. Якщо вони по" чали ставити запитання, то вони в моїх руках. Я уявив перед собою на тлі чо" тирьох цицьок карту з мого туалета і прочитав напам’ять назви всіх ву" лиць від Трокадеро до Палацу Інва" лідів і запропонував ще два альтер" нативні маршрути через два різні мости через Сену. Ще й розповів цицькам покадрово фільм Йоренса Івенса “Сена зустрічає Париж” і фільм Рене Клера “Під стріхами Па" рижа”. Навіть проспівав, як зумів, му" зон французькою з цього фільму. Знання французького кіно вирі" шило питання. Цицьки погодилися піднятися зі мною в номер і дали дозвіл на одну добу фулконтакту з Парижем без хвостів і поводирів.
У номері ми видудлили пляшку “Горілки з перцем”, закусюючи по черзі однією вустрицею без прогло" та. В мене була лише одна вустри" ця. Мені подарував її гарсон із вус" тричного кафе на Шанзалезє.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
