Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · “Ми, Підкарпатські русини, є частиною великого українського народу”. Авґустин Волошин · с. 6сторінка оригіналу ↗

ЯК ЗМІНИТИ СИСТЕМУ ЦІННОСТЕЙ?

Слово Просвіти, №24 за 2009 рік

Людмила СТРИЖКО, смт Іванівка Херсонської обл. Шаную ваш часопис, зацікавлено перечитую публікації на гострі теми і не можу втриматися від бажання приєднатися до дискусії. Вразила публіцистична стаття Віктора Баранова “Призвичаєність виродження…” (ч. 21) та матеріали “круглого столу” “Шевченкові заповіти і сьогодення”. Згадався вислів дагестанського поета Расула Гамзатова про те, що у містах проживає населення, ау селах — народ. Віднедавна не покидає відчуття, що Україна перетворюється на країну населення, бой у селі дедалі важче відшукати народ, тобто українців, які стоять в обороні своєї ідентичності. У суспільстві, де превалюють матеріальні цінності, байдуже ставляться до традицій, історії народу, врештірешт, до державної мови. Кажуть: “Дрібниці!” Вперто нагадую редакції районної газети, що не варто перетворювати українськомовний друкований орган з багатими традиціями (75 років минуло із дня заснування) на “двуязичний”. Після зміни редактора в газеті з’являються цілі шпальти російською мовою, а тексти українською недбало відредаговані, аж до того, що перекручують цитати з “Кобзаря” Шевченка. Слова шановного Бориса Олійника не “круглому столі” “Може, ми вже меншина?” посилюють тривогу. Нещодавно побувала на концерті-звіті сільських закладів культури нашого району. Раділа, що аматори здатні на творчість, попри всі складнощі. Але здивував репертуар: вокальні гурти співали “Ивушки”, “По горным камушкам”, “Маленькая деревенька”… Було враження, що перебуваю в російській глибинці — жодної автентичної української пісні! Щоправда, українські пісні також виконували: на кшталт шоу “співаючого ректора”. А ще молодіжні танцювальні колективи показували доробки під афроамериканські ритми… Пам’ятаю, колись митці виступали проти засилля “шароварщини” в українському мистецтві. А що маємо натомість? Молодь не лише не знає основ народної культури, ай світова класика їй не відома. Бо виховує її не школа, а телевізор, вулиця, Інтернет. Чи є у цьому “вихованні” національний продукт? Годі сподіватися. Нещодавно Херсонський держуніверситет разом із громадським об’єднанням “Спільна справа” провів опитування серед 500 херсонських одинадцятикласників. Чверть опитаних хоче назавжди виїхати за межі України, і лише 8,2 % переконані, що за будь-яких умов залишаться жити на рідній землі. Тож вважатимемо ці відсотки показником патріотизму херсонської молоді? Не знаю, як із російськомовного населення може постати український народ. У цьому контексті у “Просвіти” — справжній огром роботи в обороні українських цінностей. Погоджуюся з тезою Євгена Пашковського: “…держава не може бути, якщо ЗМІ належать іншим державам”. Але так є, й авторитетними для суспільства стають “зірки” гламурних телешоу, успішні багатії, які всміхаються зі сторінок глянцевих журналів. Як змінити цю систему цінностей? Ставлю це питання собі й вам, просвітяни. Шукаймо відповіді!

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин