Рідний край · “Наша унікальна історична спадщина — досі невикористаний ресурс”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
ПРО МОЖЛИВОСТІ ЗЕЛЕНОГО ТУРИЗМУ
Слово Просвіти, №24 за 2011 рік
Лише рік залишився до початку найбільшої спортивної події в історії незалежної України — чемпіонату Європи з футболу, більше відомого як “Євро-2012”. Що, окрім власне спортивних змагань, може зацікавити іноземних туристів? Наскільки важливо сьогодні зберегти унікальні пам’ятки, створити туристичні маршрути до них, інфраструктуру, яка змогла б прийняти іноземних гостей? Які перспективи, місце та значення зеленого туризму в контексті підготовки до “Євро-2012”? Які напрацювання краєзнавців і просвітян знадобилися б у формуванні позитивного іміджу країни, в розвитку зеленого туризму? Відповіді на ці та інші запитання 3 червня в ІА “Укрінформ” намагалися знайти учасники “круглого столу” “Краєзнавство як фактор розвитку зеленого туризму в контексті “Євро-2012”, організованого спільно Всеукраїнським товариством “Просвіта” імені Тараса Шевченка і Національною спілкою краєзнавців України.
Учасники “круглого столу”: Микола Череп, Павло Бабенко — координатор проектів НСКУ, Микола Яковина, Олександр Сулим
Нині в Україні 130 тисяч пам’яток взято під охорону державою. Такою кількістю історичних і культурних реліквій може похвалитися не кожна країна. Але лише чотири з них внесені до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Пам’яткоохоронна справа в су-
Однією з найцікавіших форм роботи Національної спілки краєзнавців України є організація і проведення науково-краєзнавчих експедицій до місць, які вважаються частиною нашої національної спадщини. Формат таких експедицій, започаткованих Петром Троньком, — це насамперед вивчення стану пам’яток. Адже збереження пам’яток національної культурної спадщини передбачає їхній розвиток — аж ніяк не занепад. Вирушаючи до Качанівки — славного куточка Чернігівщини, науковці й краєзнавці мало розраховували відкрити для себе щось нове. До палацово-паркової перлини завітали, щоб з’ясувати реальну ситуацію. Експедицію НСКУ очолив заступник голови Спілки, заслужений працівник культури України Григорій Клепак. До її складу також увійшли науковці, освітяни, пам’яткознавці. Вони завітали до Качанівки не як ревізійна група, а як поціновувачі заповідника. Так, Григорій Клепак під час виступу на краєзнавчому семінарі наголосив на тому, у чому може полягати допомога від “центру”. Микола Яковина пригадав, якою була Качанівка 10 років тому. На той час заклад залишило, либонь, 7 директорів, атмосфера була нестерпною: коштів на найнеобхідніші реставраційно-консерваційні заходи бракувало. Не було навіть чітких меж “Качанівки”: присадибні ділянки з домоволодіннями окремих громадян дивним чином потрапили до складу заповідника! На початку каденції Л. Кучми пан Яковина звернувся до нього з листом, у якому детально описав унікальність палацово-паркового ансамблю Качанівки. І запропонував, без змін щодо профілю заповідника, його загальної доступності й діяльності музеєфікованих пам’яток, створити тут державну резиденцію міжнародного класу. Тоді в Україні ще не було аналогів американському Кемп-Девіду чи нинішній “Синьогорі”, і аргументи часній Україні має більше проблем, ніж способів їх вирішення. Профільна державна інституція була нещодавно розформована, нагляд за переважною більшістю пам’яток здійснюють громадські організації, а то й окремі громадяни. В Україні аж 300 археологів (!),
які мають ліцензії на дослідження, “процвітає” “чорна і сіра” археологія… Такі невтішні факти навели помічник виконувача обов’язків голови Державної служби туризму і курортів Олександр Сулимі президент Українського комітету Міжнародної ради з питань па-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
