Рідний край · “Наша унікальна історична спадщина — досі невикористаний ресурс”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
ПЕРЛИНА ІЧНЯНЩИНИ
Слово Просвіти, №24 за 2011 рік
М. Яковини мали бути переконливими: VIP-відпочинок і ділові контакти того ж рівня. Аби лиш інфраструктуру “підтягнути”! “Візитами чиновників з Кабміну тоді ж обмежилися. Зосередилися, здається, на реконструкції Палацу “Україна”, — гірко констатував автор ідеї “ошляхетнення” Качанівки початку 90-х. Тоді уряд Баварії ще давав грант для Качанівки, а британські ландшафтні архітектори називали заповідник одним із найкращих і найбільших територіально збережених парків світу… Відтоді керівництво й колектив стабілізувалися. М. Яковина висловив переконання, що незабаром Качанівка дочекається внесення до Списку ЮНЕСКО. Генеральний директор “Качанівки” Володимир Буренко вважає, що будь-яка увага принесе очолюваному ним заповіднику лише користь. Він навів дані, що ілюструють позитивну динаміку діяльності “Качанівки” за останнє десятиліття. “Рятує оптимізм!”, —
Господар “Соколиного хутора” Микола Череп так гендиректор сформулював кредо свого колективу. Він висловив переконання, що всі реставраційні роботи тут будуть закінчені протягом найближчих 10 років. Краєзнавці вважають, що заповідник “Качанівка” — місце, що має надзвичайно великий потенціал. Край славиться “туристичним ареалом” — крім “Качанівки”, не бракує приваб і в Тростянці, Сокиринцях, Ічні, Густині. А зовсім поруч, на іншому березі Петрушівського ставу знаходиться найкращий на Чернігівщині осередок сільського зеленого туризму — “Соколиний хутір”. Господар “Соколиного хутора” Микола Череп у розшитій квітами чорній шовковій сорочці та червоних шароварах справив гарне враження одразу. Випускник Київського інституту туризму, який самотужки відновлював хати та обійстя, довів: сільський зелений туризм — не абстракція для сучасної України. Далекого 2000-го першим зрушив цю справу не лише на рідній Ічнян-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
