Гаряча тема · “Їх цікавить не воїн і не червоний прапор, під яким той солдат загинув, а Україна, як “їхня” територія”. · с. 3сторінка оригіналу ↗
КРЕМЛІВСЬКА ПРОВОКАЦІЯ СВІТОВОГО МАСШТАБУ
Слово Просвіти, №24 за 2011 рік
Політично короткозорій львів’янці Ганні Герман мені хочеться порадити (вона ж усім дає такі поради і подає їх, як істину в останній інстанції), щоб назавжди запам’ятала неписаний московський закон: там, де щось світить позитивне Україні, — в Європі чи у світі, — там закінчується будь-яка любов і елементарна повага Москви до України. Ось і свіжий приклад: закінчилася московська тимчасова любов після візиту Путіна до Києва 18 квітня і до Януковича, і до України, закінчилася та любов і після обіцянки Європою “асоціативного членства в Євросоюзі”, не кажучи вже про “Митний Союз” і “Євро-2012”. Чим львівський “януковичгейт” — не плівки майора Мельниченка чи “фашизм” і “неонацизм” Віктора Ющенка, в якого “дружина американка — агент ЦРУ”?! Мабуть, не випадково навіть регіоналка Олена Бондаренко на “Шустер лайв” проговорилася, що це московський сценарій, влаштований Кремлем. А вона ж до Президента і Олександра Єфремова ближче. Їй видніше. Так що, даремно старалася на згаданій політичній виставі радник Президента Ганна Герман, аби догодити колєснічєнкам, іронічно захищаючи і виправдовуючи з властивим їй цинічним єхидством “професійних московських журналістів”, які ще зночі, вочевидь, зайняли вигідні для політичного торгу місця.
* * * А тепер невеличкий екскурс. Ця промосковська провокація розпочалася зі звичайного папірця, який підсунула Москва. Цей держдумівський папірець — Закон “Про червоний прапор” хтось із комуністів приніс у Верховну Раду. “Мудрагелі” із більшості у Верховній Раді переклали українською мовою. До коми і до титли. Після перекладу московський папірець став українським законопроектом. За цей законопроект 21 квітня промосковська більшість Верховної Ради і проголосувала, підтягнувши до компартійної братії, регіоналів і гнучкошиїнків із партії Литвина, на чолі з пластиліновим спікером паном Литвином, який грається в політику, перед носом не бачачи найближчої перспективи. Зокрема і своєї власної. Потім верховнозрадівська комедія продовжила розігруватися на політичних виставах Шустера-Кисельова, за участю апологетів Кремля. Відомому українофобові від партії регіонів — Колєснічєнку підспівували представники промосковських, якщо не сказати московських організацій “Родіна” (горезвісний Ігор Марков) і “Русскоє єдінство” в Україні. Саме ця прокремлівська тріада на всю Україну заявляла, що, незважаючи ні на що, вони поїдуть до Львова, оскільки у них у команді є боксери, важковаговики і вони зможуть пограти не тільки м’язами. Після таких заяв на всю Україну мали б деякі державні органи прокинутися. Бо в цих випадках у головах народжується думка про таке поняття, як профілактика, яка запобігає хворобі. Службі Безпеки України (та й Міністерству внутрішніх справ!) варто було б взятися за цих одесько-кримських молодчиків і застерегти їх. Нічого подібного — й СБУ, й МВС промовчали. Молодчики спокійно виїхали до Львова, озброївшись не лише бітами, а й пістолетами, охороняючи величезне червоне полотнище, яке аж ніяк не скидалося на прапор, який замайорів 30 квітня 1945 над Рейхстагом. Лейтенант Червоної Армії,
українець Олексій Берест разом із росіянином М. Єгоровим і грузином М. Кантарією встановили той прапор. М. Єгоров і М. Кантарія стали героями СССР, а українець О. Берест потрапив до пермських таборів. Тільки за правління Віктора Ющенка справедливість восторжествувала — за свій берлінський подвиг О. Берест посмертно став Героєм України. За кілька днів до згаданої всеукраїнської провокації, яку передбачив мер міста Львова Андрій Садовий, можна було запобігти львівським подіям. Мер Львова у прямому ефірі звертався до правоохоронних органів, застерігав, що готується всеукраїнська провокація. До мудрих слів мера Львова пана Садового столичні очільники у Києві не прислухалися, по суті, підтримавши промосковську провокацію молодчиків “Русского єдінства”, “Родіни”, на знаменах якої є уже смерть одеського студента — українця Максима Чайки. Не покарають прокремлівських і верховнозрадівських провокаторів і сьогодні. Саме про це заявив на телебаченні ще до розслідування начальник Департаменту громадської безпеки МВС України, генерал-майор міліції Віктор Ратушняк: провокації 9 травня у Львові, мовляв, здійснювали люди з пов’язками Всеукраїнського об’єднання “Свобода”. Про одесько-кримських молодчиків — провокаторів із пістолетами в руках він не згадав ані словом. Тепер колєснічєнки, сімонєнкі і добкіни — з Харкова, Луганська, Донецька та ще й російські комуністи — збираються 22 червня поїхати до Львова. Могилами червоноармійців вкрита вся Україна. Хотілося б запитати деяких “одеситів” і “кримчаків”: ви хочете вклонитися воїнам Другої світової війни, покласти квіти на їхні могилки, віддати шану пам’яті? То чому ж саме цей скорботний День хочете відзначати у Львові, тільки не з квітами, а з бітами і пістолетами в руках? Чому б одеситам не розшукати сьогодні прах тисяч поранених червоноармійців, яких енкаведисти, відступаючи, вивозили з військових шпиталів вантажівками і “висипали” просто в Чорне море? Чому севастопольці не покладуть квіти на вшанування тих, яких по дотах, дзотах підривав контр-адмірал Ф. С. Октябрський? Там лежить прах солдатів, моряків, інженерів-будівничих тих дзотів, лікарів, медсестер і санітарок.
Сам Октябрський відлетів 29 червня 1942 року у Ставку Главкома до Москви на американському “Дугласі”, під автоматні черги захисників Севастополя. Контрадмірал обдурив Ставку, запевняючи, що солдат і моряків не більше 2-х з половиною тисяч. Насправді — близько ста тисяч. Тільки у полон потрапило 78! Того дня Ф. С. Октябрський не взяв на свій “партійний” літак жодного пораненого севастопольця, рятуючи свою шкуру і, очевидно, саме за це в 60-і роки отримав Героя? Чому? Чому? Чому? Політика заважає? Представництво у партії, її ідеологія? Чому б “правдошукачу” із Львова, історику, Александру Свістунову: “Русский блок — партия выбора цивилизационного пути” разом з Ігорем Марковим, лідером партії “Родіна” та лідером партії “Русскоє єдінство” Сергієм Аксьоновим не відгукнутися на Закон Держдуми та не розгорнути червоне полотнище над головою і не виїхати під Москву чи під Сталінград — “на поля сраженій” і, нарешті, перепоховати ті солдатські прострілені черепи, якими граються й досі хлопчики у футбол? На це часу нема в українофобів — є час приїхати до Львова і влаштувати 22 червня “другу серію” тієї ж прокремлівської провокації! Саме про це заявили комуністи з України (П. Симоненко) і Російської Федерації (Г. Зюганов): “Ми 22 червня пройдемо маршем по вулицях Львова”. А чому не Москви, Сталінграда, Севастополя, Одеси, Хатині? Чому б товаришам Симоненку і Зюганову не прихопити з собою товаришів Цибенка, Голуба, Александровську і молодого та енергійного одесита Царькова (комуністи-нардепи у ВР), взяти на плечі по лопаті і під червоним бойовим прапором із написом — “Комуністи, вперед!” — не виїхати на підмосковні поля і не поховати по-людськи останки воїнів Червоної армії, черепи яких обвітрюють і висушують буревії і сонячні промені? Тож за лопати, товариші! Бо одне — ляпати язиком, а друге — копати лопатою. Осуджуючи на словах новоявлених капіталістів, насправді ж симоненківці злигалися з капіталом (не Карла Маркса) всеукраїнських шахраїв, яких у нас чомусь називають “олігархами”. Тепер, підкріплені фінансами і посадами, неокомуністи зі старими замашками вже сидять на шиї українських трудящих. Залишився останній комуністичний етап — вилізти на україн-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
