Гаряча тема · “Якщо автентична Україна програє рух опору юридично замаскованій проти неї агресії, вона програє й свою автентичність”. · с. 9сторінка оригіналу ↗
Мовний геноцид
Слово Просвіти, №24 за 2012 рік
І ось тепер той мовний “законопроект”. Хоч як це парадоксально, але його належить кваліфікувати як “епохальний”. Відтак мовний геноцид тут уже здійснюється не брутальнополіційними, знавісніло адміністративними, а юридичними, “законотворчими” засобами. Відтак українську мову спроваджують нібито не в той катівський кабінет, не в ті поліційні “циркуляри” й “укази”: її депортують у вже нібито юридичне поле, у парламентську залу, у відповідний “законопроект”. З усіма відповідними довкола нього атрибутами: юридична риторика, посилання на всі параграфи, сказати б “римського права”, посилання на “європейський досвід” і т. ін. Але стратегічна мета цієї юридично облаштованої інтриги — таж сама, що і в попередньої півторастолітньої поліційної агресії, романовської і радянської, проти української мови! Спровадити її, ту мову, на ешафот, але вже під барабанний бій — не одверто-поліційний, а замасковано-юридичний. При цьому спровадження те, вочевидь, завершує фактичну поразку української в ситуації “нашого”, з дозволу сказати б, “вільного ринку”. Донедавна репресована мова далеко не завжди, за двадцять років незалежності, витримувала конкуренцію з іншим мовним гравцем на цьому ринку… З імперським мовним Голіафом — з його колосальним історичним досвідом не стільки “вільного”, скільки НЕвільного ринку. Отож на такому ось “законопроекті” закінчується доба безпосереднього насильства над українською і розпочинається доба ще більш небезпечна: доба насильства над нею, опосередкованого юридично. Якщо автентична Україна програє свій необхідний рух опору тій юридично замаскованій проти неї агресії, вона програє і ту свою автентичність. Можливо, надовго, якщо не назавжди.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
