Гаряча тема · “Вже гуртуються, збратано шикуються шеренги сміливих, наростає лавинно народний гнів!” · с. 10сторінка оригіналу ↗
Мовний реваншизм — на марші
Слово Просвіти, №24 за 2012 рік
Микола ЖУЛИНСЬКИЙ, академік НАН України
Згадується запис Олеся Гончара в щоденнику 19 липня 1994 р.: “…Коли кажемо про незалежність України, то це найперше мова, мова! Без неї незалежність — пусті слова”. Згадуються і слова члена Французької академії наук Жана Дютура, сказані ним після ухвалення 4 серпня 1994 року Національними зборами і Сенатом Франції закону про вживання французької мови: “Якщо існує загроза для мови народу, це означає, що є загроза і для існування держави”. Здавалося б, яка загроза з’явилася для Франції, що Конституційна рада цієї держави ухвалює рішення про прийняття спеціального закону, стаття 1 якого проголошує: “Французька мова як державна мова, згідно з Конституцією, є важливою складовою частиною самобутності та вона є мовою навчання, праці, обмінів у всіх сферах суспільного життя…” Але загроза для французької мови є, передусім вона зумовлена глобалізацією. А що ж відбувається у нас? Хіба хвиля глобалізації не накотилася на нас? Хіба Російська Федерація не веде проти України інформаційної війни? Хіба не відбувається активна експансія збоку Росії на мовному, релігійному, культурно-інформаційному, не кажучи вже про фінансово-економічний, “фронт”? Хіба міграційні процеси глобального характеру не ускладнили внутрішні проблеми України? Маю на увазі не тільки питання інтеграції мігрантів в українське суспільство, ай “перекочування” їх у європейські країни. Таке враження, що правляча партія діє на замовлення північного сусіда, який під вивіскою “Русскій мір” активно впроваджує поза межами своєї держави, особливо в Україні, російську мову. Піднялася нова хвиля наступу на українську мову правлячою партією — Партією регіонів разом із комуністами, наступу на державну мову шляхом надання регіонального статусу російській мові. Правда, вони готові надати регіональний статус ще 17 мовам національних меншин України, хоча, зрозуміло, що йдеться про узаконену русифікацію України, неважко уявити, що почне діятися і в без того русифікованій Україні, де інформаційний, культурний, книжковий простір на 80 і більше відсотків окупований російськомовною продукцією, коли цей закон “Про засади державної мовної політики” запрацює. Тоді в 17 регіонах України із 27 російська мова стане офіційно регіональною, тобто домінуючою. І посилання на Європейську хартію регіональних і міноритарних мов, якою так ентузіастично розмахують регіонали, недоречні, бо ця Хартія передбачає збереження і захист тих мов, які перебувають на межі зникнення, тоді як у ратифікованій Верховною Радою України редакції Європейської Хартії регіональних і міноритарних мов (назва українською мовою — Європейська Хартія регіональних мов або мов меншин) підлягають державному захисту не мови як такі, а національні меншини, котрі використовують ці мови. До речі, Конституційна рада Франції 1999 року заборонила ратифікацію цієї Хартії, оскільки вона “зазіхає на конституційні принципи неподільності Республіки, рівності перед законом і єдності французького народу”. Не імплементували цю Хартію ні Російська Федерація, ні Бельгія, ні Італія… Із колишніх республік СРСР тільки Україна і Вірменія поспішили взяти на себе до кінця не усвідомлені зобов’язання про державну підтримку аж 13 мов національних меншин. Зрозуміло, чому Партія регіонів і ті фракції, які стеляться їй під ноги, раптом вирішили заопікуватися “вкрай упослідженою” в Україні російською мовою. На носі вибори, треба чимось відволікти увагу громадян від соціальних проблем, пополоскати настрої збудженої виборчою пропасницею електоральної маси вже законодавчо гарантованими нормами про вибір мови навчання в школі за заявами батьків, учнів, студентів. Уже й друкувати наукові праці, писати дисертації можна буде будь-якою мовою, читай: російською… До речі, провладні сили в українському парламенті проштовхнули у формі закону концепцію державної мовної політики, тоді як “концепція державної мовної політики”, яку розробила Національна рада з питань культури і духовності при Президентові України, була вже схвалена Указом Президента України від 15 лютого 2010 р. №161/2010. У цій концепції враховано мовні інтереси національних меншин. Якщо ж Партія регіонів так клопочеться про статус української мови, про що демагогічно заговорили Колесніченко і Ко, чому б їм не ініціювати ухвалення закону про українську мову як державну? Та ні, в них інші завдання і цілі. Вони очевидні. І спрямовані передусім на подальшу русифікацію України. Але цей мовний реванш не пройде! А тим, хто намагається реанімувати комуністичну політику русифікації, громадськість присуджуватиме, за прикладом французьких громадських асоціацій захисту французької мови, титули “Російський наймит”, “Російський попихач міжнародного рівня”.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
